Форум Українського геральдичного товариства

ОПИС НАРУКАВНОГО ЗНАКА З РОЗТЛУМАЧЕННЯМ КОЖНОГО ЕЛЕМЕНТА.
Нарукавний знак до парадного, парадно-вихідного та повсякденного однострою 152 ОЄБр складається з двох елементів: власне нарукавного знака та декоративно-інформаційної (девізної) стрічки. Нарукавний знак має вигляд геральдичного щита зеленого кольору.
В полі щита срібляста (сіра) острога, супроводжувана круглою синьо-жовтою розеткою «чічкою», жовтою у центрі і синьою назовні. Щит оздоблено кантом синього кольору. Над нарукавною емблемою міститься дугоподібна декоративно-інформаційна (девізна) стрічка зеленого кольору. На стрічці вміщено девіз срібними (сірими) літерами «НЕ СМІЄ БУТИ В НАС СТРАХУ». Девізну стрічку по периметру оздоблено кантом синього кольору.

СИМВОЛІКА НАРУКАВНОГО ЗНАКА
В основу задуму покладено елементи символіки Сухопутних військ Збройних Сил України та історичну символіку першої збройної української формації у ХХ ст. – Легіону Українських Січових Стрільців (УСС).
Тло нарукавного знака зеленого кольору, позаяк нарукавний знак ОК «Північ» має саме таке тло.
Найбільш відомою та легко впізнаваною відзнакою УСС була «чічка» – кругла кокарда з матерії в національних синьо-жовтих кольорах, яку носили збоку на солдатських та офіцерських кепі.
Ще одним символом є образ «Залізної остроги». Орден Залізної Остроги» був заснований в листопаді 1916 році у Вишколі УСС, який розміщувався тоді в селі Розвадові (нині – Миколаївський р-н Львівської обл.) 1927 році у Львові. Формально ініціаторами створення Ордену є сотник Іван Цяпка-Скоропад, Лев Лепкий та Володимира Старосольський.
Серед засновників «Залізної остроги» та провідними членами були Володимир Маркусь, Іван Кліщ, Іван Сидорів, Тиміш Білостоцький, Зенон Котович Новотвір засновники бачили «не товариством, а законом» із ціллю «насталювання характерів, і плекання товариської культури» (Роман Купчинський).
В подальшому образ «Залізної остроги» використовувався у символіці українського Пласту.