Нарукавні емблеми в/ч ЗС України, затверджені 2002-2013

[Mykola Chmyr]

64. Нарукавна емблема 41 Навчально-тренувального центру Об’єднаного навчального центру Повітряних Сил Збройних Сил України (29.07.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
41 Навчально-тренувального центру Об’єднаного начального центру Повітряних Сил Збройних Сил України

Нарукавна емблема 41 Навчально-тренувального центру Об’єднаного начального центру Повітряних Сил Збройних Сил України являє собою щит блакитного кольору з кантами синього та золотого (жовтого) кольорів. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті зображено вертикально розташовану булаву на тлі схрещених стріли та блискавки золотого (жовтого) кольору. На перехресті булави, стріли та блискавки розміщено герб села Данилівка Васильківського району Київської області. Нижче зображено розкриту книгу срібного (білого) кольору.
У нижній частині щита напіввінок з дубової (ліворуч) та калинової (праворуч) гілок золотого (жовтого) кольору, перев’язаний стрічкою золотого (жовтого) кольору. На стрічці напис “41” цифрами синього кольору.


Начальник 41 Навчально-тренувального центру
Об’єднаного начального центру
Повітряних Сил Збройних Сил України
підполковник Т.Ю.ВЕНГЕР

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
41 Навчально-тренувального центру Об’єднаного начального центру Повітряних Сил Збройних Сил України

1. 41 Навчально-тренувальний центр Військ Протиповітряної оборони України сформовано 27.01.2000 згідно директиви Міністра оборони України від 27.01.2000 № Д-115/1/050 та директиви заступника Міністра оборони України – Командувача Військ Протиповітряної оборони України від 04.02.2000 № Д-01.
У зв’язку з переходом Збройних Сил України на трьохвидову структуру, згідно директиви Міністра оборони України від 20.11.2004 № Д-312/1/27, центр увійшов до складу Повітряних Сил Збройних Сил України.
Згідно директиви Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07.12.2004 № 312/1/028, наказом начальника Навчального авіаційного центру від 30.06.2005 № 262 Навчально-тренувальний центр Повітряних Сил Збройних Сил України підпорядкований Навчальному авіаційному центру Повітряних Сил Збройних Сил України.
Згідно директиви Міністра оборони України від 30.06.2005 № Д-322/1/014 та директиви командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 20.07.2005 № 350/106/1/04, наказом начальника Об’єднаного навчального центру від 30.11.2005 № 86 Навчально-тренувальний центр підпорядкований Об’єднаному навчальному центру (ОНЦ).
41 Навчально-тренувальний центр (НТЦ) Повітряних Сил Збройних Сил України призначений для підготовки бойових обслуг командних пунктів (КП) корпусів (дивізій) ПС ЗС України, КП з’єднань та частин зенітних ракетних та радіотехнічних військ, підрозділів РЕБ, розвідки, зв’язку та пунктів наведення авіації Повітряних Сил ЗС України.
На НТЦ ОНЦ Повітряних Сил Збройних Сил України покладені завдання:
удосконалення підготовки та злагодження бойових обслуг командних пунктів корпусів (дивізій) ПС, зенітних ракетних бригад (полків), радіотехнічних бригад (полків), груп зенітних ракетних дивізіонів, радіотехнічних батальйонів (рот), підрозділів РЕБ, розвідки, зв’язку та ПНВА в управлінні бойовими діями в умовах складної повітряної обстановки при застосуванні противником існуючих та перспективних засобів повітряного нападу, вогневого та радіоелектронного придушення;
удосконалення підготовки та злагодження бойових обслуг зенітних ракетних дивізіонів (батарей) С-200, С-300, “Бук”, підрозділів радіотехнічних військ, РЕБ, розвідки, зв’язку до ведення упевнених самостійних бойових дій з повним використанням вогневих можливостей ЗРК (радіолокаційної техніки) в різних умовах повітряної обстановки при застосуванні противником сучасних засобів повітряного нападу;
удосконалення та підтримання рівня підготовки штурманів наведення пунктів наведення авіації;
перевірка рівня готовності особового складу до виконання бойового завдання та ведення протиповітряного бою згідно з вимогами Курсу стрільб зенітних ракетних з’єднань, частин та підрозділів (1998 р.), Керівництва з перевірки та оцінки тактичних навчань РТВ Повітряних Сил ЗС України на полігоні, Курсу бойової підготовки командних пунктів, пунктів наведення авіації;
проведення змагань на кращого фахівця, бойову обслугу, батарею, дивізіон;
проведення конференцій, зборів з різних спеціальностей;
узагальнення та розповсюдження передового досвіду підготовки частин та підрозділів;
участь у проведенні тактичних навчань з бойовою стрільбою у Державному науково-випробувальному навчальному центрі Збройних Сил України.
День частини – 20 грудня.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- блакитний колір щита уособлює мирне небо;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- булава, крила, стріла та блискавка є символами родів військ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил України, особовий склад яких проходить тренування на навчально-тренувальному центрі.
Зокрема, булава – символ командних пунктів, осередку єдиноначальності та основи управління військами; крила уособлюють маневреність та швидкість авіації; стріла символізує влучність, могутність та мобільність зенітних ракетних військ; блискавка – миттєвість інформації радіотехнічних військ та військ зв’язку;
- розкрита книга є символом навчання;
- герб села Данилівка Васильківського району Київської області відображає місце дислокації військової частини;
- дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська;
- напис “41” – номер начального центру.

3. Автори малюнка нарукавної емблеми: майор ТРЕЙТЯК А.В., майор ФУРМАН А.В., капітан КОВТУН О.В., капітан ГЕРАЩЕНКО М.М.


Начальник 41 Навчально-тренувального центру
Об’єднаного начального центру
Повітряних Сил Збройних Сил України
підполковник Т.Ю.ВЕНГЕР

41 Навч-трен центр ПС ЗСУ_затв-зм1.jpg (15.57 Кб) Переглянуто 4231 разів

41 Навч-трен центр ПС ЗСУ_затв-зм2.jpg (31.38 Кб) Переглянуто 4231 разів

[Mykola Chmyr]

65. Нарукавна емблема Центру комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом (25.09.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
Центру комплектування Збройних Сил України
військовослужбовцями за контрактом

Нарукавна емблема Центру комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом являє собою фігурний щит синього кольору з подвійним кантом золотого (жовтого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 93 мм, ширина – 70 мм.
На щиті зображено схрещені шаблі вістрями вверх срібного (білого) кольору з руків’ями золотого (жовтого) кольору, пернач золотого (жовтого) кольору і гусяче перо срібного (білого) кольору, на які накладено емблему Збройних Сил України.
Над нарукавною емблемою розміщується додаткова дугоподібна нашивка синього кольору з кантом золотого (жовтого) кольору з написом “ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ” цифрами та літерами золотого (жовтого) кольору. Розміри нашивки: ширина – 20 мм, відстань між протилежними кінцями – 100 мм.


Начальник Центру комплектування
Збройних Сил України
військовослужбовцями за контрактом
полковник С.Д.ЧЕРБУНІН

цкзсу-зм1.jpg (16.64 Кб) Переглянуто 4232 разів

цкзсу-зм2.jpg (30.15 Кб) Переглянуто 4232 разів

[Mykola Chmyr]

66. Базовий зразок нарукавної емблеми територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом (25.09.09).

ОПИС
базового зразка
нарукавної емблеми територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом

Нарукавна емблема територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом являє собою фігурний щит синього кольору з подвійним кантом золотого (жовтого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 93 мм, ширина – 70 мм.
На щиті зображено схрещені шаблі вістрями вверх срібного (білого) кольору з руків’ями золотого (жовтого) кольору, пернач золотого (жовтого) кольору і гусяче перо срібного (білого) кольору, на які накладено герб Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Над нарукавною емблемою розміщується додаткова дугоподібна нашивка синього кольору з кантом золотого (жовтого) кольору з написом “№ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ” цифрами та літерами золотого (жовтого) кольору. Розміри нашивки: ширина – 20 мм, відстань між протилежними кінцями – 100 мм.


Начальник Центру комплектування
Збройних Сил України
військовослужбовцями за контрактом
полковник С.Д.ЧЕРБУНІН

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнків нарукавної емблеми Центру комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом, базового зразка нарукавної емблеми територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом, додаткових нашивок до нарукавних емблем центрів комплектування військовослужбовцями за контрактом

1. На підставі директив Міністра оборони України від 12.10.04 № Д-312/1/*25 та від 18.01.08 № 322/1/*1 створено відповідно Центр комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом та територіальні центри комплектування військовослужбовцями за контрактом.
Зазначені військові установи є основою нової системи комплектування Збройних Сил України особовим складом.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.07 № 1054 “Про затвердження Положення про територіальний центр комплектування військовослужбовцями за контрактом”, на територіальні центри комплектування військовослужбовцями за контрактом покладено проведення роз’яснювальної та агітаційної роботи серед населення з метою здійснення відбору громадян для проходження військової служби за контрактом, служби у військовому резерві Збройних Сил України, вступу до вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавних емблемах та додаткових нашивках вживаються у таких значеннях:
синій та золотий (жовтий) кольори відтворюють кольори державних символів України;
зображення схрещених козацьких шабель відображає спадкоємність традицій козацького війська, яке існувало у вигляді територіальних формувань;
гусяче перо, середньовічний символ “права перепису”, та пернач, як символ управління, відображають функції центрів з проведення відбору громадян на військову службу за контрактом, направлення їх до начальних військових частин та військових навчальних закладів, розгляду звернень громадян з питань прийняття на військову службу за контрактом, службу у військовому резерві Збройних Сил і вступу до військових навчальних закладів;
на перехресті шабель, пера і пернача розміщено емблему Збройних Сил України для Центру комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом або герб Автономної Республіки Крим, області чи міста Києва – для територіальних центрів.
Оскільки військовослужбовці Центру комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом та територіальних центрів комплектування проводять роботу серед цивільного населення, над відповідною нарукавною емблемою розміщується додаткова дугоподібна нашивка з написом “ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ”. Для територіальних центрів комплектування напис доповнюється номером центру.


Начальник Центру комплектування
Збройних Сил України
військовослужбовцями за контрактом
полковник С.Д.ЧЕРБУНІН

тцкзсу-зм1.jpg (16.75 Кб) Переглянуто 4232 разів

тцкзсу-зм2.jpg (25.9 Кб) Переглянуто 4232 разів

[Mykola Chmyr]

67. Нарукавна емблема 72 окремої гвардійської механізованої Красноградсько-Київської ордена Червоного Прапора бригади (25.09.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
72 окремої гвардійської механізованої Красноградсько-Київської
ордена Червоного Прапора бригади

Нарукавна емблема 72 окремої гвардійської механізованої Красноградсько-Київської ордена Червоного Прапора бригади являє собою фігурний щит малинового кольору з кантом золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм.
На щиті зображено лавровий вінок зеленого кольору, на який накладено схрещені гвинтівку та шаблю срібного кольору. На перехресті гвинтівки та шаблі герб міста Білої Церкви. Вище розміщено напис “72” цифрами срібного кольору. Вінок перевитий з боків гвардійською стрічкою та стрічкою ордена Червоного Прапора. Нижче розміщено стилізоване зображення бойової машини піхоти золотого кольору.
У верхній частині щита зображено малий Державний Герб України на тлі фігурної стрічки у кольорах Державного Прапора України.
У нижній частині щита розміщено напис “КРАСНОГРАДСЬКО-КИЇВСЬКА” літерами срібного кольору.


Командир 72 окремої механізованої бригади
полковник А.М.ГРИЩЕНКО

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
72 окремої гвардійської механізованої Красноградсько-Київської
ордена Червоного Прапора бригади

В грудні 1941 року на території Казахстану, в місті Акмолінську почалося формування 29 стрілецької дивізії, яке тривало до 16.01.1942.
До складу дивізії увійшли 106, 128, 299 стрілецькі та 77 артилерійський полки, а також 125 окремий винищувальний протитанковий дивізіон, 78 окремий саперний батальйон, 124 окремий батальйон зв’язку, 104 розвідувальна рота та 29 медсанбат. До червня 1942 року дивізія знаходилась в резерві командування, займаючись бойовим навчанням.
В серпні 1942 року полки дивізії вперше вступили в бій на захист Сталінграду. Бійці й командири 29 стрілецької дивізії разом з іншими частинами і підрозділами Донського фронту з честю виконали свій обов’язок.
Наказом Народного Комісара Оборони від 01.03.1943 № 104 29 стрілецьку дивізію перейменовано в 72 гвардійську стрілецьку дивізію. 106 стрілецький полк став називатися 222 гвардійським стрілецьким полком, 128 стрілецький полк – 224 гвардійським стрілецьким полком, 77 артилерійський полк – 155 гвардійським артилерійським полком.
З березня 1943 року особовий склад дивізії брав участь у боях за визволення Белгорода, Харкова і Краснограда. За активні дії під час визволення міста Краснограда 20.09.1943 дивізії присвоєно почесне найменування “Красноградська”.
В січні 1944 року за успішні бої по оволодінню містом Кіровоградом була нагороджена орденом Червоного Прапора.
В березні 1944 року дивізія, переправившись через річку Буг і зламавши опір противника, в числі перших вийшла на державний кордон СРСР і почала з боями просуватися, визволяючи населенні пункти Румунії, Угорщини, Австрії та Чехословаччини.
Звістка про капітуляцію Німеччини застала воїнів 72 дивізії на території Чехословаччини.
У повоєнний час понад 400 військовослужбовців дивізії виконували інтернаціональний обов’язок у Афганістані, багато частин і підрозділів з'єднання відзначилось при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У 1988 році військовослужбовці 229 механізованого полку майже в повному складі прийшли на допомогу народу Вірменії для подолання жахливих наслідків землетрусу. А в січні-травні 1990 року особовий склад 229 механізованого полку вже виконував завдання з підтримання миру в Азербайджані та на кордоні Азербайджану та Вірменії.
В січні 1992 року особовий склад дивізії прийняв присягу на вірність Українському народові.
Яскравим прикладом спадкоємності поколінь захисників Батьківщини, свідоцтвом зростання рівня професійної підготовки, майстерності особового складу стали полкові тактичні навчання з бойовою стрільбою 224 механізованого полку, які відбулися в 1998 році на Гончарівському полігоні, дослідницьке командно-штабне мобілізаційне навчання управління 72 механізованої дивізії та 229 механізованого полку в 2001 році на Житомирському та Великополовецькому полігонах, а також чисельні командно-штабні навчання і тренування, тактико-спеціальні заняття та польові виходи, які проходять щорічно.
Понад 60 офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців військової служби за контрактом проходили службу в складі українських підрозділів, виконуючи благородну миротворчу місію в Лівані, Сієра-Леоне, Анголі, Югославії, Іраку.
Враховуючи бойові заслуги особового складу в період Великої Вітчизняної війни, високий професіоналізм у виконанні поставлених завдань у мирний час та з метою виховання військової молоді на бойових традиціях старшого покоління Указом Президента України від 29.06.1999 № 768 72 механізованій дивізії присвоєно почесне найменування “Київська”.

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
малиновий колір щита вказує на приналежність до Сухопутних військ Збройних Сил України;
лавровий вінок символізує славетний бойовий шлях з’єднання;
гвинтівка, шабля та бойова машина піхоти свідчать про належність до механізованих військ;
герб міста Біла Церква вказує на місце дислокації бригади;
гвардійська стрічка свідчить про наявність почесного найменування “гвардійська”;
стрічка ордена Червоного Прапора вказує на наявність цієї державної нагороди;
напис “72” – номер бригади;
напис “КРАСНОГРАДСЬКО-КИЇВСЬКА” – почесні найменування бригади.


Командир 72 окремої механізованої бригади
полковник А.М.ГРИЩЕНКО

72_омбр_затв-зм1.jpg (16.06 Кб) Переглянуто 4209 разів

72_омбр_затв-зм2.jpg (28.54 Кб) Переглянуто 4209 разів

[Mykola Chmyr]

68. Нарукавна емблема 8 редакційного центру топографічної служби Збройних Сил України (18.11.09).

НЕ_8 ракццентр_топслужби_затв-зм1.jpg (15.41 Кб) Переглянуто 4209 разів

НЕ_8 ракццентр_топслужби_затв-зм2.jpg (34.37 Кб) Переглянуто 4209 разів

[Mykola Chmyr]

69.

[Mykola Chmyr]

70. Нарукавна емблема 64 топогеодезичного центру (18.11.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
64 топогеодезичного центру

Нарукавна емблема 64 топогеодезичного центру являє собою круглий щит чорного кольору з кантом синього кольору. Діаметр щита – 80 мм, при цьому ширина канта – 2 мм.
На щиті у обрамленні вінка з листя і ягід калини срібного (білого) кольору зображено топографічну карту із загорнутими краями золотого (жовтого) кольору, на якій зображені дороги, населені пункти, аеродром та висота чорного кольору. На карту накладено зображення рози вітрів синього та срібного (білого) кольорів. Нижня частина карти частково перекривається зображеннями частини земної кулі синього кольору з сіткою меридіанів золотого (жовтого) кольору та штучного супутника чорного та срібного (білого) кольору.
У верхній частині щита розміщено герб міста Шепетівки.
На червоній стрічці, що перевиває вінок у його нижній частині, напис “64” цифрами золотого (жовтого) кольору.


Начальник 64 топогеодезичного центру
підполковник Г.К. ПІОНТКОВСЬКИЙ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
64 топогеодезичного центру

1. 64 топогеодезичний центр сформований у складі Ленінградського військового округу в період з 22 червня по 7 липня 1941 року як 64 геодезичний загін. Брав участь в забезпеченні бойових дій під час Другої світової війни до березня 1944 року.
22 березня 1944 року вибув до Києва, а далі – до Львова, де увійшов до складу Прикарпатського військового округу. З 25 жовтня 1951 року 64 моторизований топографічний загін розташований у місті Буську Львівської області, а з 5 червня 1961 року 64 геодезичний загін розташований у Шепетівці Хмельницької області. У 1969 році перейменований на 64 топогеодезичний загін.
Відповідно до директиви Міністра оборони України від 4 квітня 2000 року став 64 навчальним топогеодезичним загоном, а з 2002 року – 64 топогеодезичним загоном. У 2006 році загін підпорядкований Командуванню сил підтримки Збройних Сил України.

2. Кольори, зображення та написи на емблемі вживаються у таких значеннях:
- чорний та синій кольори є традиційними кольорами військових топографів;
- калина є давнім символом України та її війська, срібний (білий) колір калинового вінка відображає традиційний колір металізованих елементів форми одягу військових топографів;
- зображення рози вітрів, карти, частини земної кулі та супутника над нею вказують на основне завдання центру – топогеодезичне забезпечення діяльності Збройних Сил України;
- герб міста Шепетівки в верхній частині щита вказує на місце дислокації центру;
- напис “64” вказує на номер частини.

3. Малюнок нарукавної емблеми створений у військовій частині та допрацьований 10 квітня 2009 року М.В.Слободянюком та З.М.Галишинцем.


Начальник 64 топогеодезичного центру
підполковник Г.К. ПІОНТКОВСЬКИЙ

На_емб_64 топгео_центр_затв-зм1.jpg (13.92 Кб) Переглянуто 4123 разів

На_емб_64 топгео_центр_затв-зм2.jpg (33.51 Кб) Переглянуто 4123 разів

[Mykola Chmyr]

71. Нарукавна емблема 6 гвардійського армійського ордена Червоного Прапора корпусу (18.11.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
6 гвардійського армійського ордена Червоного Прапора корпусу
Нарукавна емблема 6 гвардійського армійського ордена Червоного Прапора корпусу являє собою фігурний щит малинового або блакитного кольору з кантом золотого (жовтого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 72 мм.
На щиті зображено стилізований лавровий вінок золотого (жовтого) кольору, перевитий гвардійською стрічкою та стрічкою ордена Червоного Прапора і накладений на схрещені булави золотого (жовтого) кольору. У просторі, обмеженому вінком, на чорному тлі зображено танк анфас золотого (жовтого) кольору. У верхній частині вінка малий Державний Герб України, у нижній частині – давньоруський шолом срібного (білого) кольору.
У нижній частині щита розміщено композицію з двох схрещених козацьких шабель срібного (білого) кольору, двох схрещених старовинних гарматних стволів золотого (жовтого) кольору та гренади чорного кольору з палаючим вогнем червоного кольору. На гренаді напис “6” цифрою золотого (жовтого) кольору.


Командир 6 армійського корпусу
генерал-лейтенант С.Б.БЕССАРАБ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
6 гвардійського армійського ордена Червоного Прапора корпусу

6 танкова армія була сформована на підставі директиви Ставки Верховного Головнокомандування від 20.01.1944 № 03001.
Армія розпочала бойові дії 26.01.44 у складі 1 Українського фронту в Корсунь-Шевченківській операції. З 22.02.1944 6 танкова армія була передана до складу 2 Українського фронту і в березні-квітні 1944 року брала участь в Умансько-Ботошанській операції. В ході Ясько-Кишинівської операції 20.03.1944, знаходячись в рухомій ударній групі фронту, армія була введена у прорив в районі м. Яси і за 3 доби з боями просунулася на 120 км вглиб території Румунії.
За зразкове виконання бойових завдань, героїзм, відвагу і мужність, виявлені особовим складом в боях з німецько-фашистськими загарбниками наказом Верховного Головнокомандувача від 12.09.1944 № 0307 армія була перетворена на 6 гвардійську танкову армію.
У жовтні 1944 року війська армії брали участь в Дебреценській, в грудні 1944 - січні 1945 року – в Будапештській наступальних операціях.
З середини березня 1945 року армія передана 3 Українському фронту і в його складі брала участь у Віденській операції, в ході якої 13.04.1945 оволоділа столицею Австрії – Віднем.
З середини квітня 1945 року 6 гвардійська танкова армія була підпорядкована 2 Українському фронту, у складі якого 26.04.1945 оволоділа м. Брно.
В ході Празької операції 9.05.1945 армія вступила в столицю Чехословаччини – Прагу і 12.05.1945 зустрілася з американськими військами.
Після перегрупування влітку 1945 року армія була відправлена до Монгольської Народної Республіки та підпорядкована Забайкальському фронту, у складі якого брала участь у Хінгано-Мукденській операції з розгрому японської Квантунської армії.
У вересні 1945 - квітні 1957 року 6 гвардійська танкова армія входила до складу Забайкальського військового округу, а з травня 1957 року по квітень 1992 року – до складу Київського військового округу.
За заслуги, виявлені в боях при захисті Вітчизни, успіхи в бойовій підготовці Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16.01.1974 армія нагороджена орденом Червоного Прапора.
З квітня 1992 року по липень 2006 року армія входить до складу Одеського військового округу (Південного оперативного командування) Збройних Сил України.
Відповідно до директиви Міністра оборони України від 06.01.1993 №115/1/957 з 01.07.1993 армія переформована у 6 армійський корпус.
З липня 2006 року 6 гвардійський армійський ордена Червоного Прапора корпус безпосередньо підпорядковується Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України.

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
малиновий колір щита та зображення гренади з палаючим вогнем вказують на приналежність до Сухопутних військ Збройних Сил України;
чорний колір, який традиційно пов’язують з танковими військами, та зображення танка свідчать про спадкоємність від 6 гвардійської танкової армії;
стилізований лавровий вінок взято з символіки Війська Запорізького;
гвардійська стрічка та стрічка ордена Червоного Прапора вказують відповідно на наявність в корпусу гвардійського найменування та цієї державної нагороди;
схрещені булави символізують належність даного військового організму до ланки органів військового управління та відображають його керівну роль;
давньоруський шолом, схрещені козацькі шаблі та старовинні гарматні стволи символізують героїчне історичне минуле українського війська часів Київської Русі, Козацько-Гетьманського періоду та шану військовослужбовців корпусу захисникам Вітчизни усіх часів;
напис “6” – номер армійського корпусу.


Командир 6 армійського корпусу
генерал-лейтенант С.Б.БЕССАРАБ

Нар_ембл_6АК_затв-зм1.jpg (14.67 Кб) Переглянуто 4124 разів

Нар_ембл_6АК_затв-зм2.jpg (32.24 Кб) Переглянуто 4124 разів

[Guardian_ua]

перепрошую, пане Миколо, а №69 - в мене не відображає "начиння"

[Mykola Chmyr]

То наразі так спеціяльно.

[Guardian_ua]

[Mykola Chmyr]

72. Нарукавна емблема 77 окремого батальйону матеріального забезпечення (18.11.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
77 окремого батальйону матеріального забезпечення
Нарукавна емблема 77 окремого батальйону матеріального забезпечення являє собою фігурний щит малинового кольору з кантом золотого (жовтого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм.
На щиті зображено фігурний щиток синього кольору з кантом золотого (жовтого) кольору, на якому емблема автомобільних і дорожніх військ золотого (жовтого) кольору. Щиток розміщений на тлі вертикально розташованого колоса пшениці та двох схрещених палаючих факелів золотого (жовтого) кольору. Вище розміщено напис “ВЧАСНО І НАДІЙНО” літерами срібного (білого) кольору, який розділяє колос.
У верхній частині щита історичний герб м. Новограда-Волинського на тлі фігурної стрічки у кольорах Державного Прапора України.
У нижній частині щита напіввінок з дубового листя зеленого кольору, перев’язаний стрічкою срібного (білого) кольору. На стрічці напис “77” цифрами малинового кольору.


Командир 77 окремого батальйону
матеріального забезпечення
підполковник В.З. ГОРІЧЕВСЬКИЙ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
77 окремого батальйону матеріального забезпечення

1. На підставі директиви Міністра оборони України від 01.03.1993 у місті Житомирі (смт Гуйва) сформовано 18 бригаду матеріального забезпечення (кадр) у складі 8 танкової армії. 30.10.2002 бригада була переформована у 18 полк матеріального забезпечення, а у 2003 році передислокована у місто Новоград-Волинський. 30.10.2006 полк був переформований у 77 окремий батальйон матеріального забезпечення.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- малиновий колір щита та золотий (жовтий) колір канта вказують на традиційні для частини матеріального забезпечення кольори;
- емблема автомобільних і дорожніх військ, колос пшениці та два палаючі факели символізують основні завдання частини – перевезення та постачання військам засобів для забезпечення життєдіяльності особового складу та рухомості озброєння і військової техніки;
- напис “Вчасно і надійно” – девіз військової частини;
- історичний герб міста Новограда-Волинського (він же історичний герб Волині, центром якої був Новоград) вказує на місце перебування центру;
- напіввінок з дубового листя (символ міцності та сили) вказує на активну діяльність по здійсненню службових завдань;
- напис “77” – номер батальйону.

3. Малюнок нарукавної емблеми розроблений 13.05.2009 М.В.Слободянюком та З.М. Галишинцем.


Командир 77 окремого батальйону
матеріального забезпечення
підполковник В.З. ГОРІЧЕВСЬКИЙ

Нар_ембл_77 обамматзаб_затв-зм1.jpg (15.68 Кб) Переглянуто 4088 разів

Нар_ембл_77 обамматзаб_затв-зм2.jpg (32.63 Кб) Переглянуто 4088 разів

[Mykola Chmyr]

73. Нарукавна емблема окремого загону боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами (18.11.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
окремого загону боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами

Нарукавна емблема окремого загону боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами являє собою круглий щит чорного кольору з кантом у вигляді стилізованого морського каната золотого кольору. Діаметр щита (без урахування технологічних полів) – 80 мм.
На щиті зображено тризубець золотого кольору, на якому пробита ним акула срібного кольору. По колу щита знизу напис: “СЛАВА І ЧЕСТЬ”, виконаний літерами срібного кольору, при чому слово “І” розташовується на древку тризубця.


Командир окремого загону боротьби з
підводно-диверсійними силами та засобами
капітан 3 рангу І.В.ТАТАРЧЕНКО

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
окремого загону боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами

Окремий загін боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами сформований у 2001 році. Загін розташований у місті-герої Севастополі та входить до складу Сил негайного реагування Об’єднаних сил швидкого реагування.

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
круглий щит чорного кольору з кантом у вигляді стилізованого морського канату золотого кольору відповідає базовому зразку нарукавної емблеми військової частини Військово-Морських Сил Збройних Сил України (крім кораблів та суден), затвердженому начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України 20.12.05;
акула, пронизана тризубцем, символізує надійний захист від диверсій на морі;
напис “СЛАВА І ЧЕСТЬ” – девіз окремого загону.


Командир окремого загону боротьби з
підводно-диверсійними силами та засобами
капітан 3 рангу І.В.ТАТАРЧЕНКО

заг бор_підв-див сил та зас_затв-зм1.jpg (15.13 Кб) Переглянуто 4089 разів

заг бор_підв-див сил та зас_затв-зм2.jpg (29.17 Кб) Переглянуто 4089 разів

[Mykola Chmyr]

74. Нарукавна емблема 54 окремого радіотехнічного батальйону (18.11.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
54 окремого радіотехнічного батальйону

Нарукавна емблема 54 окремого радіотехнічного батальйону являє собою фігурний щит блакитного кольору з кантом золотого (жовтого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм.
На щиті зображено сокола, що летить, чорного кольору, на який накладено стилізований екран радіолокатора золотого (жовтого) кольору. Вище по колу напис “НА ВАРТІ”, нижче – “МИРНОГО НЕБА”. Написи виконано літерами червоного кольору.
У верхній частині щита – герб м. Житомира на тлі фігурних стрічок у кольорах Державного Прапора України.
У нижній частині щита – напіввінок з листя і ягід калини. Листя калини зеленого кольору, ягоди – червоного кольору. Вінок перевитий у нижній частині стрічкою червоного кольору з написом “54” цифрами золотого (жовтого) кольору.


Командир 54 окремого радіотехнічного батальйону
підполковник В.А. ВИГІВСЬКИЙ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
54 окремого радіотехнічного батальйону

1. 54 окремий радіотехнічний батальйон сформований у складі 8 механізованої армії на підставі директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил СРСР від 25.03.1954 у м. Житомирі як 102 окрема радіотехнічна рота ВНОС (з 22.12.1956 – 102 окрема радіотехнічна рота ППО). Відповідно до директиви головнокомандувача Сухопутними військами від 05.03.1962 рота була переформована у 54 окремий радіотехнічний батальйон протиповітряної оборони.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- блакитний колір щита уособлює мирне небо, охороняти яке покликані війська ППО Сухопутних військ;
- чорний сокіл та екран радіолокатора символізують завдання військової частини – контроль за повітряним простором та виявлення ворожих літальних апаратів;
- герб міста Житомира в верхній частині щита на тлі стрічок кольорів Державного Прапора України вказує на місце дислокації батальйону;
- калина є давнім символом України та її війська;
- напис “54” – номер батальйону;
- напис “На варті мирного неба” – девіз військової частини.

3. Малюнок емблеми створений в частині та допрацьований 13.05.09 М.В.Слободянюком та З.М. Галишинцем.


Командир 54 окремого радіотехнічного батальйону
підполковник В.А. ВИГІВСЬКИЙ

не_54 орад-техбат_затв-зм1.jpg (13.25 Кб) Переглянуто 4090 разів

не_54 орад-техбат_затв-зм2.jpg (31.54 Кб) Переглянуто 4090 разів

[Mykola Chmyr]

75. Нарукавна емблема 12 інженерного полку (18.11.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
12 інженерного полку

Нарукавна емблема 12 інженерного полку являє собою фігурний щит чорного кольору з кантом золотого (жовтого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм.
На щиті зображено срібну (білу) фортецю з трьома вежами, на тлі якої золота (жовта) гренада з червоним вогнем, накладена на золоті (жовті) схрещені дві сокири та річковий якір. На гренаді напис “12” цифрами червоного кольору.
У верхній частині щита історичний герб міста Новограда-Волинського на тлі фігурної стрічки у кольорах Державного Прапора України.
У нижній частині щита напіввінок з дубового (ліворуч) та лаврового (праворуч) листя зеленого кольору, на який покладена стрічка червоного кольору з написом “ЗАВЖДИ ПОПЕРЕДУ” літерами срібного (білого) кольору.


Командир 12 інженерного полку
підполковник Д.М.ГЕРЕГА

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
12 інженерного полку

1. 12 інженерний полк сформований як 1591 окремий інженерний містобудівельний батальйон складі 8 танкової армії на підставі директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил СРСР від 30.12.1967 у м. Новограді-Волинському. Відповідно до директиви Міністра оборони України від 02.03.1994 до 01.12.1994 переформований у 12 інженерний полк.

2. Кольори, зображення та написи на малюнку нарукавної емблемі вживаються у таких значеннях:
- зображення срібної фортеці, на тлі якої золота гренада, покладена на схрещені сокири, та річковий якір вказують на основні завдання частини – інженерне забезпечення частин 8 армійського корпусу;
- історичний герб міста Новограда-Волинського у верхній частині щита вказує на місце дислокації полку;
- зелений напіввінок вказує на активну діяльність по здійсненню службових завдань;
- напис “12” – номер полку;
- напис “ЗАВЖДИ ПОПЕРЕДУ” – девіз військової частини.

3. Малюнок емблеми створений 20.03.09 в частині та допрацьований 13.05.09 М.В.Слободянюком та З.М.Галишинцем.


Командир 12 інженерного полку
підполковник Д.М.ГЕРЕГА

Нар_ембл_12 інж_полк_затв-зм1.jpg (15.44 Кб) Переглянуто 3899 разів

Нар_ембл_12 інж_полк_затв-зм2.jpg (30.72 Кб) Переглянуто 3899 разів

[Mykola Chmyr]

76. Нарукавна емблема 54 окремого гвардійського розвідувального Прутсько-Померанського орденів Кутузова, Богдана Хмельницького і Олександра Невського батальйону (18.11.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
54 окремого гвардійського розвідувального Прутсько-Померанського орденів Кутузова, Богдана Хмельницького і Олександра Невського батальйону

Нарукавна емблема 54 окремого гвардійського розвідувального Прутсько-Померанського орденів Кутузова, Богдана Хмельницького і Олександра Невського батальйону являє собою фігурний щит чорного кольору з кантом червоного кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм.
На щиті, у обрамленні лаврового вінка золотого (жовтого) кольору зображено кажана сірого кольору на тлі тактичної позначки батальйону і розвідувального дозору червоного кольору. Над кажаном напис “54” цифрами срібного (білого) кольору. Вінок перевито гвардійською стрічкою та стрічками орденів Кутузова ІІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня і Олександра Невського. У нижній частині вінка – історичний герб Волині.
У верхній частині щита напис “ПРУТСЬКО-ПОМЕРАНСЬКИЙ”, у нижній частині щита напис “ЗА ЖИТТЯ НА СМЕРТЬ”. Написи виконані літерами срібного (білого) кольору.


Командир 54 окремого розвідувального батальйону
підполковник Д.В.ГОРПЕНЮК

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
54 окремого гвардійського розвідувального Прутсько-Померанського орденів Кутузова, Богдана Хмельницького і Олександра Невського батальйону

1. 54 окремий розвідувальний батальйон веде свою історію від 87 окремого мотоциклетного батальйону, формування якого почалося 08.03.1943. Бойове хрещення батальйон прийняв 05.06.1943 в районі станції Понири на Курсько-Орловському напрямку.
Наказом Верховного Головнокомандувача від 24.04.1944 за відвагу і хоробрість, виявлені особовим складом частини при переході державного кордону з Румунією та форсування річки Прут, батальйону присвоєно почесне найменування “Прутський”.
За успішні дії в Люблінській операції відповідно до Указу Президії Верховної ради СРСР від 20.11.1944 батальйон був перейменований у 16 окремий гвардійський мотоциклетний батальйон.
За зразкове виконання завдань командування в боях з німецькими загарбниками та за участь в оволодінні м.Варшава і виявлені при цьому доблесть і героїзм батальйон Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1945 батальйон нагороджено орденом Олександра Невського.
За перехід кордону Німеччини з Польщею і наступ на територію німецької Померанії наказом Верховного Головнокомандувача від 05.04.1945 батальйону присвоєно почесне найменування “Померанський”.
Рішучі дії батальйону в тилу ворога і оволодіння м.Нікель згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.04.1945 відзначені орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
За успішне виконання завдань під час Берлінської операції Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16.06.1945 батальйон нагороджено орденом Кутузова ІІІ ступеня.
У травні 1957 року батальйон був переформований у 104 окрему гвардійську розвідувальну роту, але 10.04.1962 було сформовано 54 окремий гвардійський Прутсько-Померанський орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького та Михайла Кутузова 3 ступеня розвідувальний батальйон.
На цей час батальйон дислокується у м.Новоград-Волинський і входить до складу Об’єднаних сил швидкого реагування.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
кажан – символ військової розвідки;
тактична позначка батальйону і розвідувального дозору вказує на статус частини;
напис “54” – номер батальйону;
лавровий вінок – символ слави та перемоги;
гвардійська стрічка, стрічки орденів Кутузова ІІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня і Олександра Невського вказують відповідно на наявність у батальйону почесного найменування “гвардійський” і згаданих державних нагород;
історичний герб Волині засвідчує місце дислокації батальйону;
напис “ПРУТСЬКО-ПОМЕРАНСЬКИЙ” – почесне найменування батальну;
напис “ЗА ЖИТТЯ НА СМЕРТЬ” – девіз частини.


Командир 54 окремого розвідувального батальйону
підполковник Д.В.ГОРПЕНЮК

не_54_орозвбат_затв-зм1.jpg (16.75 Кб) Переглянуто 3863 разів

не_54_орозвбат_затв-зм2.jpg (30.58 Кб) Переглянуто 3863 разів