Левицькі / Lewicki / Левицкие

Дослідження родоводів

Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 03 січня 2010, 02:46

Шукаю Левицьких, найдавніші данні, це Марія Левицька, яка в другій половині 18-го ст. мешкала в селі Військо під Перемишлем, була дружиною місцевого священика.
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення jar » 07 січня 2010, 13:25

В моїх пошуках зустрічалася ця фамілія. В записі по с.Почаєвичі ( Перемишлянської зем.) ,що біля Дрогобича, читаємо: 1808 р. ,19 лютого, Левіцький Гринько ( 20 років) женився на Ільків Марії з Степана ( 15 років). Ця фамілія досить часто зустрічається і в сусідніх селах.
jar
 
Повідомлення: 32
З нами з: 29 грудня 2009, 16:54
Звідки: м.Рига

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Бачинський » 17 січня 2010, 02:56

Доброго дня,
Моя бабка Левицька Ольга. Проживає в с. Серафинці Городенківський район Івано-Франківська обл.
Може маєте якусь інформацію про прізвище Левицьких. Буду вдячний.

З повагою, Олександр.
Бачинський
 
Повідомлення: 1
З нами з: 17 січня 2010, 02:53

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення ABG » 17 січня 2010, 12:49

Дослідженню Левицьких багато уваги придіяє секція"Український родовід" при львівському товаристві "Просвіта". Давніше, якщо не помиляюся, проводилася навіть окрема конференція, присвячена Левинським, і було прохання зголошуватися дослідників цього роду з метою зробити спробу поєднати різні родини.
Зокрема, були публікації (в: Матеріалах третьої міжобласної генеалогічної конференції "Український родовід" (24-25листопада 2001 року). - Львів, 2003):
- Кашкадамов П. Ще раз про відомі факти під іншим кутом зору. Рід Левицьких (С. 51-64);
- Ханас З. Із Поділля на Стрийщину. Родовід Левицьких (С. 65-69);
- Чернецький Є. Прадід, дід і батько Івана Нечуя-Левицького (С. 70-76).
Аватар користувача
ABG
Site Admin
 
Повідомлення: 12718
З нами з: 18 грудня 2009, 21:34
Звідки: Львів

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 19 січня 2010, 02:33

Ось що вдалося відшукати за допомогою дослідників в книзі: "Урядники воєводств Київського та Чернігівського XV-XVIII, Підляського XIV-XVIII, Белзького та землі Холмської XIV-XVIII ст."

Підляшшя:

Lewicki h.Rogala:
Adam sędzia grodzki Przemyski, low Podlaski (1753-54),
Felicjan czesnik Bielski (1721),
Jan syn Macieja sędziego Bielski, podstoli Podlaski (1603-29), +1629,
Jan czesnik Drohicki (1688),
Jan czesnik Podlaski (1764-75),
Jozef rotmistrz krolewski (1690), czesnik Bielski (1687-1712), chorazy Bielski (1712-+a.22.4.1727),
Krzysztof podstoli Podlaski (1654-56),
Maciej podsędek Bielski (1536-52), starosta Bielski (1545), starosta (dzierzawca) Zabielski (1550), sędzia Bielski (1553-59), +1559,
Maciej syn Macieja sędziego Bielski, czesnik Podlaski (1600-05), występuje takze jako czesnik Bielski o 20.11.1630,
Maciej czesnik Podlaski (1625-32), występuje takze jako czesnik Bielski o 1648,
Samuel syn Stanislawa II podkomorzego Bielski, stolnik Bielski (1682-+a.15.1.1687),
Samuel podwojewodzi Przemyski, low Podlaski (1765-67), podsędek Przemyski (1767-72),
Stanislaw I syn Macieja czesnika Podlaskiego, podczaszy Podlaski(1631-48), podkomorzy Bielski (1648-+a.22.6.1652),
Stanislaw II syn Stanislawa podkomorzego Bielski, podkomorzy Bielski (1652-+a.6.5.1658),
Stanislaw syn Stanislawa II podkomorzego Bielski, podstoli Podlaski (1655-75),
Stanislaw stolnik Podlaski (1708-25),
Stefan podczaszy Podlaski (1648-+a.28.1.1656),
Stefan czesnik Podlaski (1716), podstoli Podlaski (1728-38).

Белзська земля і Холмщина:

Lewicki Jan Antoni h.Rogala, wicesgerens grogzki Belski (1721), pisarz grodzki Belski (1729), sędzia grodzki Belski (1733), rzekomy wojski Horodelski (1731).

Київщина і Чернігівщина:

Lewicki Mikolaj h. ?, czesnik Kijowski (1700-13).
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Балимба » 20 січня 2010, 23:10

Якщо вже говорити про представників цього роду- священиків, то необхідно згадати найзнаменитішого із них - Михайла Левицького (1774-1858) - перемиського єпископа ( з1813), галицького митрополита ( з 1816), примаса Галичини ( з 1848) , першого кардинала-українця. Народився в смт. Ланчин (тепер Надвірнянського району Івано-Франківської області). До цього часу в навколишніх селах проживають носії цього прізвища - цілком очевидно одного роду зі славетним земляком.
Аватар користувача
Балимба
 
Повідомлення: 125
З нами з: 21 грудня 2009, 21:39

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:19

Балимба - Дякую.

Ось що вдалося знати по Левицьким в інтернеті.

Левинський Іван Іванович (1851, с. Долина, тепер Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. — 1919, м. Львів) — архітектор, промисловець, педагог, меценат, громадський діяч.

Іван Левинський народився в родині директора народної школи. Рід Левинських має довголітню історію, зокрема, предки брали участь у визвольній війні під проводом І. Мазепи, а після поразки емігрували в Західну Україну. Батьки нагородили сина добрим голосом, він міг зробити кар’єру церковнослужителя, проте по закінченні початкової школи у Стрию та реальної у Львові Іван у 1868 р. вступив на будівельний відділ Львівської технічної академії.

У 1874 р. отримав диплом архітектора з відзнакою, що дало йому право залишитися при академії. Очолив кафедру ужиткового будівництва в 1902 р. і як педагог створив свою власну систему навчання, дбаючи про матеріальне становище студентів, їхню широку освіченість. У 1903 р. його обирають професором будівельного відділу, 1909 р. — звичайним професором. У 1911—1914 рр. Левинський — декан факультету архітектури Львівської політехніки. Серед його учнів — згодом відомі українські і польські архітектори та будівничі: М. Ковальчук, Є. Червінський, Т. Обмінський, О. Лушпинський.

Як промисловець, І. Левинський почав з магазину будівельних матеріалів, згодом створив ціле фабричне містечко — фабрики з виготовлення промислової кераміки, штучного каміння, гіпсу, столярних, теслярних і слюсарних виробів; склади для сировини, матеріалів та готових виробів, а також комплекс магазинів та житлові споруди для робітників. На міжнародних і крайових виставках будівельного промислу за естетичний рівень, технічну досконалість і низькі ціни виробів він отримував найвищі нагороди, зокрема, золоту медаль на виставці в Одесі 1911 року. Заснував низку навчальних закладів для підготовки будівельників і технічного персоналу. У своїх архітектурно-будівельних бюро згуртував найкращі мистецькі сили Львова.

Сприяв розвитку промисловості краю, заснувавши товариства «Український керамічний гурток», «Праця» (першу українську техніко-художню організацію, якій заповів третину свого багатомільйонного майна, згодом названу його ім’ям), «Зоря», де об’єдналися українські техніки і промисловці. Активно працював для утвердження Українського педагогічного товариства, будував для нього школи, гімназії, бурси, спортивні заклади тощо.

За проектами і під керівництвом І. Левинського зведено будівлі у великих містах України, Польщі. Зокрема у Львові вони входять до числа споруд, які визначають забудову міста.
Приєднані файли
архітектор Левицький 1851-1919.jpg
архітектор Левицький 1851-1919.jpg (11.29 Кб) Переглянуто 39978 разів
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:22

Левицький (Ніс) Григорій Кирилович (бл. 1697, с. Маячка Новосанжарського р-ну Полтавської обл. — 19.05. 1769, там само) — автор станкових і книжкових гравюр на міді, ілюстрацій до богослужбових та світських друків, численних естампів.

Григорій Левицький походив з відомого козацького роду Носів. Народився в сім’ї священика. Коли і чому він змінив своє прізвище — невідомо. Ще у зовсім юному віці Г. Левицький залишив рідну Маячку, і відомості про нього як гравера на міді у Вроцлаві (Польща) з’являються лише наприкінці 1720-х рр.

Станкові композиції Г. Левицького відзначаються великою майстерністю. Серед них — зображення святих, сцен на новозавітні сюжети, а також відтворення романських і готичних скульптурних пам’яток давнього Вроцлава — тимпану собору Марії на Пясковому острові, надгробних плит шльонських князів.

Майстер виявив себе і як талановитий портретист. Портрет Адама Квазіуса (1729) вабить глибиною розкриття характеру моделі. Плідно працював Г. Левицький і на ниві книжкової графіки. Барокова експресія притаманна його ілюстративним творам: «Душі у чистилищі», «Розп’яття з предстоячими» (кінець 1720-х рр.). Багатий творчий доробок митця вроцлавського періоду посів належне місце в історії польського мистецтва XVIII ст.

Повернувшись на Батьківщину, Григорій Левицький оселяється у Києві на Подолі й співпрацює з двома визначними культурними осередками — Києво-Могилянською академією та друкарнею Києво-Печерської лаври.

У 1735 р. митець створює пишну барокову рамку для оголошень про урочисті театралізовані диспути, що влаштовувалися у стінах академії. Твір фактично є першим відомим зразком плаката-афіші на східнослов’янських теренах.

Блискучим досягненням усього українського мистецтва XVIII ст. є цикл панегіричних гравюр майстра, присвячених лаврському архімандритові Іларіону Негребецькому, київському митрополитові Рафаїлу Заборовському та ін. Портрети відомих особистостей сусідять у Левицького з символіко-алегоричними мотивами і несуть у своєму змісті великий гуманістичний потенціал. Рафінована граверна майстерність притаманна і книжковим гравюрам Г. Левицького, що прикрашають лаврські видання Євангеліє (1737), «Апостол» (1737, 1738), і геральдичним композиціям у творі М. Козачинського «Філософія Арістотелева» (1745).

Творчість Григорія Левицького істотно вплинула на багатьох майстрів різця другої половини XVIII ст. Він був першим учителем свого сина — славетного портретиста Дмитра Левицького.

НА ФОТО: Портрет Г. К. Левицького, Худ. Д. Г. Левицький, 1779 (Державна Третьяковська галерея, м. Москва, РФ).
Приєднані файли
гравер Григорій Левицький (Ніс).jpg
гравер Григорій Левицький (Ніс).jpg (15.28 Кб) Переглянуто 39978 разів
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:26

Левицький Дмитро Григорович (1735, м. Київ — 16.04.1822, м. Санкт-Петербург) — художник, академік, керівник майстерні портретного живопису і радник Петербурзької академії мистецтв.

Дмитро Левицький народився в сім’ї відомого гравера Григорія Кириловича Левицького-Носа. Першим учителем малювання художника був батько. У 1752 р. талановитий юнак став учнем, а згодом помічником живописця О. Антропова, який прибув до Києва розписувати Андріївську церкву. У 1762 р. в Москві разом з учителем працював над розписами Тріумфальної арки на честь коронування Катерини II.

Визнання Д. Левицького як художника розпочалося на початку 1770-х рр. після виставки в Петербурзькій академії мистецтв, на якій експонувалося шість портретів його роботи. Серед них був і відомий парадний портрет архітектора О. Кокоринова, автора проекту будинку Академії та її першого директора. За цей твір Левицький отримав звання академіка і пропозицію очолити портретний клас Академії. Ним була створена оригінальна система навчання портретному жанру: від копіювання кращих його зразків, засвоєння навичок самостійного композиційного мислення до вирішення суто творчих завдань — уважного вивчення моделі з метою втілення узагальненого образу через її індивідуальні риси.

Протягом 1773—1777 рр. художник виконав серію портретів вихованок Смольного інституту. Ця знаменита галерея відзначається цілісністю задуму. В образах дівчат художник зі щирою теплотою втілив моральну чистоту і чарівність молодості. Цільність композиційних прийомів, ритмічність граціозних рухів, витончений колорит об’єднують усі полотна в оригінальну портретну сюїту.

Одночасно із «смолянками» Д. Левицький виконав портрети московського багача і філантропа П. Демидова та філософа Д. Дідро. Якщо парадному портрету Демидова художник надав рис інтимності (нащадок тульських ковалів зображений у домашньому ковпаку й халаті), то зміст камерного портрета Дідро завдяки майстерній передачі напруженої роботи думки французького мислителя набуває художньої узагальненості та суспільної значущості. 1770—1780-ті рр. — період розквіту творчості Д. Левицького. Саме тоді були створені образи М. Львової, П. Голіциної, Урсули Мнішек, які стали справжніми шедеврами портретного жанру. У цих творах митець виступає як блискучий колорист і тонкий психолог.

ПОСИЛАННЯ: Гершензон-Чегодаева Н. М. Дмитрий Григорьевич Левицкий. — М., 1964; Государственная Третьяковская галерея. Каталог собрания. Живопись XVIII века. — М.: Красная площадь, 1998; Государственный Русский музей. Живопись. XVIII век. Каталог. Т. 1. — СПб., 1998; Валицкая А. П. Дмитрий Григорьевич Левицкий (1735—1822). — Л., 1985; Дмитрий Григорьевич Левицкий. 1735—1822. Каталог. Государственный Русский музей. — Л., 1987; Дягилев С. П. Русская живопись в XVIII веке. Том первый. Д. Г. Левицкий. 1735—1822. — СПб., б. г. [1902 ]; Евангулова О. С. Кареев А. А. Портретная живопись в России второй половины XVIII в. — М.: Из-во Московского университета, 1994; Евангулова О С., Карев А. Ф. С. Рокотов и Д. Г. Левицкий. К вопросу об особенностях творческого метода // Вестник Моск. ун-та. Сер. История. 1986. № 5. С. 63—77; Ильина Т. В. Русское искусство XVIII века. — М.: Высшая школа, 1999; Коваленская Н. Н. История русского искусства XVIII века. М 1962; Коваленская Н. Н. Русский классицизм. М., 1964; Лебедев А. В. Рокотов и Левицкий // Искусство. 1985. № 7. С. 61—68; Кузнецов С. О. Неизвестный Левицкий Портретное искусство живописи в контексте петербургского мифа. — СПб., 1996; Д. Г. Левицкий. Альбом. // Автор-составитель Т В. Яблонская. — М.,1985; Д. Г. Левицкий. 17 З 5—1822. Сб. научных трудов / Науч. ред. Г. Н. Голдовский. — Л., 1987; Маркина. Л. Дмитрий Левицкий. — М.: Белый город, 2001; Маркина. Л. «Мастерство твое потомков поздних удивляло. К 25 О-летию со дня рождения Д. Г. Левицкого // Искусство. 1985. № 11. С 61—67; Молева Н М. Дмитрий Григорьевич Левицкий. — М., 1980.

НА ФОТО: Дмитро Левицький. Автопортрет, 1783 р. Челябінська міська картинна галерея.
Приєднані файли
художник Дмитро Левицький.jpg
художник Дмитро Левицький.jpg (24.56 Кб) Переглянуто 39978 разів
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:30

Левицький, чернече ім’я Іларіон (р., м. н. невід. — 1731, м. Київ) — ректор Києво-Могилянської академії, ігумен Київського Братського та Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастирів.

По закінченні повного академічного курсу навчання Левицький залишився в Києво-Могилянській академії викладачем класу поетики, з 1716 до 2-ї пол. 1719 р. викладав риторику, у 1719—1721 рр. — професор філософії. У 1723 р. — казнодій Київського Софійського монастиря і член Київської консисторії. Цього ж року повернувся до Києво-Могилянської академії.

З середини 1724 до початку 1727 рр. — професор філософії і префект, а з 23.02.1727 до 1731 р. — ректор Києво-Могилянської академії, професор богослов’я (1727—1729) та ігумен Київського Братського монастиря. У 1729 р. Левицького висвячено на ігумена Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, але він продовжував виконувати ректорські обов’язки до 1731 р. У цьому званні й помер. Поховано у Богоявленській церкві Братського монастиря. На одному з церковних дзвонів, що зберігався аж до зруйнування Богоявленської церкви (1934) був напис: «Сей дзвон есть Кіево-Могилянскій сделан за преподобного отца префекта Іларіона Левицкого. Anno MDCCXXVII [1727 ]». До нас дійшов його курс риторики — оригінальний за викладом і композицією. Історико-філософськими джерелами його були античні та ренесансні риторики, втім, у зразках промов маємо і вихід на сучасну авторові суспільно-політичну тематику. Відомі також 8 рукописів філософського курсу Левицького та кілька богословських курсів.
Приєднані файли
ректор КМА, ігумен Іларіон Левицький.jpg
ректор КМА, ігумен Іларіон Левицький.jpg (34.96 Кб) Переглянуто 39978 разів
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:33

Левицький Костянтин Антонович— (18.11.1859, м. Тисмениця Івано-Франківської області — 12.11.1941, м. Львів) — визначний політичний діяч Галичини, співзасновник УНДП, науковець, засновник і голова Національної Ради у Львові.

Народився в родині священика. Після закінчення Станіславської гімназії (1878) навчався на правничих факультетах Львівського та Віденського університетів. У 1884 р. став доктором права, а 1890-го відкрив адвокатську канцелярію у Львові.

Його було обрано заступником голови «Академічного братства», він виступав співзасновником і провідним діячем товариства українських ремісників «Зоря», «Народної торгівлі» (1883), страхового товариства «Дністер» (1891), директором «Краєвого союзу кредитового» (1898—1939), засідав в управі «Просвіти».

Водночас виявив себе в галузі науки: перекладав закони, опрацьовував українську юридичну термінологію, уклав німецько-український правничий словник, був почесним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, автор популярних юридичних праць.

Співзасновник і секретар «Народної ради», член президії та президент Народного комітету Української національно-демократичної партії, депутат Палати послів австрійського парламенту (1907—1918) та Галицького сейму (1908—1914), президент «Руського клубу» в Галицькому сеймі (1910—1914), президент українського клубу в австрійському парламенті (1910—1916). Очолюючи боротьбу українських парламентарів за український університет і реформу виборчої ординації до Галицького сейму, став одним із найавторитетніших українських політиків. Тож не дивно, що коли на початку Першої світової війни українські партії створили свій координаційний орган — Головну українську раду, — її очолив К. Левицький.

31 жовтня 1918 р. львівська делегація Української Національної Ради під його проводом ухвалила рішення про збройне повстання. 9 листопада УНРада під його головуванням схвалила опрацьовану за його участі тимчасову Конституцію ЗУНР.

Після поразки Української революції 1917—1921 рр. емігрував, член закордонного уряду Західноукраїнської Народної Республіки. У 1924 р. повернувся в Галичину, член Українського національно-демократичного об’єднання, член Начальної ради адвокатів у Варшаві, очолював Союз Українських адвокатів. Після входження Західної України в УРСР очолив Український комітет захисту і делегацію галицької громадськості до речників нової влади (1939), за що був ув’язнений на два роки. У липні 1941 р. — один з ініціаторів і перший голова Української національної ради у Львові.

Яскраво проявив себе як історик, написав «Історію політичної думки галицьких українців 1848—1914 рр.» (1926), «Історію визвольних змагань галицьких українців у часи світової війни 1914—1918 рр.» (1928—1930), «Великий зрив» (1931) тощо.

Й. Сліпий, відзначаючи величезні заслуги К. Левицького, назвав його «керманичем політичного життя народу до останньої хвилини».
Приєднані файли
Визначний політичний діяч Галичини, співзасновник УНДП, науковець, засновник і голова Національної Ради у Львові, адвокат, публіцист Кость Левицький.jpg
Визначний політичний діяч Галичини, співзасновник УНДП, науковець, засновник і голова Національної Ради у Львові, адвокат, публіцист Кость Левицький.jpg (30.18 Кб) Переглянуто 38904 разів
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:39

Левицький Михайло (1774, Івано-Франківська обл. — 1858, м. Унів Львівської обл.) — греко-католицький церковний діяч.

У 1790 р. закінчив Станіславську гімназію, згодом теологічний факультет Віденського університету. Здобув науковий ступінь доктора богослов’я. З 1797 р. — префект Львівської духовної семінарії, пізніше — викладач пасторального богослов’я у Львівському університеті. З 1808 р. — канонік Галицької митрополії у Львові, з 1813 р. — єпископ перемишльський. У 1815 австрійський імператор Франц І призначив Левицького Галицьким митрополитом, а Папа Римський затвердив це рішення у 1816 р. З 1848 р. — примас Галичини. Був учасником Віденського конгресу 1815 р. У 1856 р. Левицький став першим кардиналом Української греко-католицької церкви. Будучи на посту перемишльського єпископа і в перші роки перебування в сані митрополита, піклувався про заснування народних (парохіальних) шкіл і видання для них підручників, підтримав створення освітнього Товариства священиків у Перемишлі (1816), дяко-вчительського інституту (1817). До найбільш значущих справ митрополита можна зарахувати його активні заходи у розбудові шкільництва в Галичині. Як перемишльський єпископ посприяв у 1816—1819 рр. відкриттю 383 шкільних фундацій. Спільно з І. Могильницьким домагався запровадження викладання українською мовою в школах Східної Галичини. Згодом визначився як консерватор, близький до польсько-шляхетських кіл, противник модерних віянь в суспільному і культурному житті. Став одним з ініціаторів цензурної заборони альманахів «Зоря» і «Русалка Дністрова», що їх видала «Руська Трійця». В 1839 р. Левицький виступив з протестом проти ліквідації російським урядом унії на Правобережжі, Волині й Білорусі. Під час революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії підтримав створення Головної руської ради, заохочував духовенство до праці над просвітою народу, виявляючи, однак, при цьому непослідовність у ставленні до інтриг польської політичної верхівки. Похований в Уневі на Львівщині.
Приєднані файли
кардинал, греко-католицький митрополит Михайло Левицький.jpg
кардинал, греко-католицький митрополит Михайло Левицький.jpg (21.9 Кб) Переглянуто 38904 разів
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:40

Левицький Модест Пилипович (псевдонім — Виборний Макогоненко; 1866, с. Вихилівка Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл. — 1932, м. Луцьк) — письменник, перекладач.

Навчався в Київському університеті: у 1888 р. закінчив історико-філологічний факультет, у 1893 р. — медичний. Працював лікарем на Оренбурзькій залізниці, пізніше — в селах Поділля, містах Ковелі та Києві. У 1917 р. був призначений головним санітарним лікарем залізниць України, в 1919 р. — радником, пізніше головою української дипломатичної місії в Греції. З початку 1920-х рр. жив у м. Подебрадах (Чехословаччина), викладав в Українській господарській академії. У 1927 р. переїхав до м. Луцька, де до кінця життя вчителював в українській гімназії.

Вперше виступив як письменник у журналі «Киевская старина» з історичним оповіданням «За Коліївщини» (1901). Друкував прозові твори (переважно короткі оповідання) в газетах «Громадська думка», «Cело», «Рада», «Нова рада», журналі «Літературно-науковий вістник», альманасі «На вічну пам’ять Котляревському», в декламаторі «Розвага» тощо. Видав збірки «Оповідання» (1907), «У суді» (1918), де вмістив твори на тему злигоднів селянського життя («Землиця рідна», «Добре діло», «Забув», «Злочинниця», «Порожнім ходом», «Щастя Пейсаха Лейдермана», «Тяжка дорога»), зі співчуттям змалював «безпорадну сірому», «смирну, плоху, нужденну людину» (C. Єфремов); окремі твори мали сатиричний характер («Перша „льгота“», „Cтаття 182“). У ряді оповідань 1920-х рр.: „Gloria victis“ (1925); „Людина-звір“ (1927) відтворив події доби визвольних змагань 1917—1921 рр. Писав також п’єси — гумористичні сценки „В клуні“, „У суді“, драму „Безпартійний“ тощо; твори мемуарного характеру — „Шкільні товариші“, „Казенні діти“ (обидва — 1920); „Cпогади лікаря“ (1929). Працював над романом „Перша руїна“ (неопубл.).

Cтворив ряд мовознавчих розвідок, підручник «Граматика української мови», науково-популярні брошури з медицини. Разом з дружиною З. Левицькою переклав твори Еркмана-Шатріана («Історія одного селянина»), Р. Джованьйолі («Cпартак»), Б. Пруса («Фараон») тощо.
Приєднані файли
письменник Модест Левицький.jpg
письменник Модест Левицький.jpg (27.34 Кб) Переглянуто 38904 разів
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:42

Левицький Орест Іванович (1848, с. Маячка Новосанжарського р-ну Полтавської обл. — 1922, с. Драбов, Золотонощина) — історик, правознавець, археограф, етнограф, письменник, літературознавець.

Рід Левицьких дав українській культурі двох художників — відомого гравера Григорія Левицького та його сина, видатного портретиста XVIII ст. Дмитра Левицького.

Народився у сім’ї священика. У 1874 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (під керівництвом В. Антоновича). У студентські роки входив до київської «Cтарої громади». У 1874—1921 рр. — секретар, у 1918—1921 рр. — одночасно головний редактор Тимчасової комісії для розгляду давніх актів; член Історичного товариства Нестора-літописця, Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, заступник голови Українського наукового товариства у Києві. Cпівробітничав у журналі «Киевская старина». З 1918 р. — голова Комісії звичаєвого права УАН; голова президії Cоціально-економічного відділу (1920), Правничо-термінологічної комісії, Товариства правників, член Комісії для видавання пам’яток письменства, мови та історії (1919—1921), віце-президент УАН (з 19 грудня 1919), ВУАН (з 18 липня 1921), президент ВУАН (з 27 березня 1922). Входив також до складу Комісії для складання біографічного словника діячів України, Археографічної комісії, Комісії для виучування західноруського та українського права. Помер у с. Драбові на Золотонощині, похований у с. Митлашівці (нині Черкаська обл.).

Автор понад 200 наукових праць з історії, права та етнографії України XVI — XIX ст., зокрема: «Нарис внутрішньої історії Малоросії в другій половині XVII ст.» (1875), «Cпроба дослідження про літопис Cамовидця» (1878), «Про соцініанство в Польщі і Південно-Західній Русі» (1882), «Внутрішній стан західноруської церкви в польсько-литовській державі наприкінці XVI ст. і унія» (1884), «Нариси старовинного побуту на Волині і Україні» (1891), «Археологічні екскурсії Т. Г. Шевченка у 1845—1846 рр.» (1894), «Нарис народного життя в Малоросії XVII ст.» (1901), «Про становище селян Південно-Західного краю в другій чверті XIX ст.» (1906), «Риси родинного побуту в Південно-Західній Русі XVI — XVII ст.» (1909) та ін. Особливу увагу приділяв археографії та архівознавству, зокрема в працях: «Про долю давніх актових книг і зібрання їх у центральних архівах» (1896), «Про актові книги, що стосуються історії Південно-Західного краю і Малоросії» (1900), «Історія запровадження Київського центрального архіву» (1903). Ряд розвідок присвятив українському церковному будівництву: «Історія одного давнього волинського храму», «Звіт про огляд старовинних храмів у м. Полтаві та м-ках Багачці і Шишаках Миргородського повіту» (обидві — 1903); пам’яткам давньої української літератури: «Знахідка в галузі давньої південноруської писемності» (1886); «До питання про південноруські апокрифи» (1887); «Різдвяні вірші у списку XVIII ст.» (1889); «Великодні вірші у списку XVIII ст.» (1890); «Афанасій Заруцький, малоруський панегірист кінця XVII — початку XVIII ст.» (1896); «Почаївський літопис» (1898) тощо. Написав ряд художніх прозових творів (повістей, оповідань) на тему історії України XVI — XVIII ст., створених у формі белетризованих хронік-життєписів, базованих на історичних документах і деталях: «Ганна Монтовт» (1888), «Преподобний сват» (1895), «Єзуїтська преподобниця» (1913), «Нехворощанський сотник» (1914), «Несподіваний шлюб» (1916), «Помста загублених» (1916), «З розстриги сотник» (1918) та ін. Разом з П. Житецьким працював над українським перекладом Євангелія.
Приєднані файли
історик та письменник Орест Левицький.jpg
історик та письменник Орест Левицький.jpg (28.77 Кб) Переглянуто 38904 разів
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:46

Левицький Памфил (чернече ім’я — Парфеній; 1858—1922) — архієпископ Тульський. Обраний митрополитом Київським Української Автокефальної Православної Церкви.

Народився в с. Плішивці Гадяцького пов. Полтавської губ. в сім’ї дяка. У 1872 р. закінчив Полтавську духовну семінарію, у 1882 р. — Київську духовну академію. У 1884 р. прийняв чернецтво, призначений наглядачем Звенигородського духовного училища, пізніше — інспектором Віфанської духовної семінарії; з 1897 р. — ректор Московської духовної семінарії. З 1899 р. — єпископ Можайський, вікарій Московської єпархії. З 1904 р. — єпископ Кам’янець-Подільський; під час перебування на цій посаді відзначився широкою національно-культурною діяльністю, зокрема (разом з Ю. Cіцінським і К. Cтаринкевичем) брав участь у редагуванні і сприяв виданню українського перекладу Євангелія, здійсненого П. Морачевським (1860—1864; опубл. 1905 р.), а також запровадженню його в церковному богослужінні (з 1906 р.). Почесний член товариства «Просвіта» (1906 р.), один з фундаторів його філії в Кам’янці-Подільському. З 1909 р. — єпископ, у 1911—1917 рр. — архієпископ Тульський. 1917 р. повернувся в Україну (до с. Плішивця), пізніше обраний архієпископом Полтавським; засновник Українського православного братства та української парафії при Воскресенській церкві в м. Полтаві. З 1920 р. — єпископ Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), фактичний її керівник. Активно співробітничав із Всеукраїнською Православною Церковною Радою (ВПЦР); сприяв виданню богослужбової літератури українською мовою (в перекладах В. Липківського), заснуванню ряду парафій УАПЦ. У травні 1921 р. на соборі парафій УАПЦ Київської губернії обраний митрополитом Київським, однак під тиском з боку Cиноду та російської церковної ієрархії в Україні відмовився від цієї посади, а також від співробітництва з УАПЦ (під формальним приводом її «неканонічності»). Помер і похований у м. Полтаві.
Приєднані файли
архієпископ Памфил Левицький.jpg
архієпископ Памфил Левицький.jpg (37.4 Кб) Переглянуто 38904 разів
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Левицькі / Lewicki / Левицкие

Повідомлення Strilbycki » 22 січня 2010, 11:48

Платон Левицький (р., м. н. невід. — 1749, м. Ніжин Чернігівської обл.) — ректор Московської слов’яно-греко-латинської академії, архімандрит.

Платон Левицький вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, яку закінчив у 1729 р. У 1736/37 навчальних роках — професор богослов’я Києво-Могилянської академії. У 1739 р. Платона Левицького призначено ректором Московської слов’яно-греко-латинської академії і того ж року — архімандритом Московського Заіконоспаського монастиря. У 1741 р. повернувся до Києва вже як настоятель Київського Софійського монастиря. З 1746 р. — архімандрит Ніжинського Назарет-Богородицького монастиря.
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 297
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Далі

Повернутись в Родоводи

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей