Стрільбицькі \ Стрельбицькі \ Стрельбіцькі \ Стрельбицкие \

[Гетьманець]

ВІкторе, переказ професійний. Людина гарно читає! Зараз складно знайти знавців в Україні по скоропису.
Я пройшов по кожній літері - все абсолютно в точку.

[Strilbycki]

вдалося встановити особу царевича Ара(с)ланалея(?) Какбуловича Аж Кубе Ковича та його походження, йдеться про документ на попередній сторінці.

Це нащадок - "Абдулли Ак-Кубєкова" (Кайбула, тат. Ğabdulla Aqkübek uğlı, Габдулла Аккүбєк улі; помер 1570 р.) — астраханський царевич, володів м. Юр`єв, син астраханського хана "Ак-Кубєка". До пожалування йому Юр`єва базувався з своєю ордою в "Касімові".

Поховано йогон в "Касімові", в усипальниці Шах-Алі хана (там знаходиться його могильний камінь).

Мав синів:

царевича Будалі (بودا علی‎; примірно 1558 — січень 1583), поховано в "Касімові" в усипальниці Шах-Алі хана (там знаходиться його могильний камінь);
Мустафа-Алі (Мустафалей, مصطفى علی‎) — касімівський правитель, хан;
царевич Арслан-Алі (ارسلان علی‎) — володів містом Руза; - ІСКОМИЙ, тут про славне російсько-татарське місто Руза - http://ru.wikipedia.org/wiki/Руза
царевич Саін-Булат (ساین بولاط‎) Кайбулович Касімовський;
Муртаза-Алі (مرتضى علی‎, посля крещення Михаіл) — володів "Звєнігородом".

Виходить що на сучасній російській він пишеться: Аслан (Арслан) Кабулович (Какбулович) Ак Кубекович.

[Strilbycki]

Перекладено весь текст "чєлобітной" за 1586 рік.

"тогож лета (год) (1586) июня въ (день) по гсдрву црвчу и великого кнзя федора ивановича всеа рускии указу бояре приговорили послати в киевъ сотника стрелецкого Василя малого затеев управние дела одвести к процаревичев и провоеводцкой приход все ветские городъ и проведати де з тех. и про соратные литовскихъ людех а отписать от воеводъ от черниговского от кнзя ондрея от хилкова к воеводе киевскому ко кнзю василю острожскому о обидных делехъ которые учинилися гсдря з украиным людем от литовских людей а про црвча (царевича) и про воеводцкой приход велеть объявить от кнзя ондрея в реч й киевскому уряднику кнзю матусу воронецкому а он бы отписал о том воеводе киевскому у той па- // ном радам коруны полские и великого княжства литовского приход црвчев и воеводцкой все великие городъ был ведом из по гсдрву црву и великого кнзя федора ивановича всеа русии указу и по боярському приговору от кнзя ондрея хилкова х киевскому воеводе ко кнзю василю острожскому с василемъ с малым грамота послана такова Божиею милостию великого гсдря цря и великого кнзя федора ивановича всеа русии владимерского московського новгородцкого цря казанского цря астораханского гсдря писовскаго (=псковского) и великого кнзя смоленского тверскаго югорсково пермского вятцкого болгарского и иных гдря и великого кнзя новаграда низовские земли черниговского резанского ростовского ярославского белоозерского лифлянского у донского отъ ворского : кондинского и всея сибирские земли и северные стораны обладателя и гдря и великие земли грузинскихъ црей и кабардинские земли черкаскихъ и горских кнзей и иных многих гдрствъ гдря и самодержца его црского величества от воеводы черниговского и наместника суздалского ото кнзя ондрея дмитреевича Хилкова пану раде корунъ полские кнзю василю костянтиновичу острожскому воеводе киевскому моршалку земли волынские как были великого гдря ншго цря и великого // кнзя федора ивановича всеа русии самодержца его црского величества великие после бояринъ и наместникъ велико пермской и костромской степан василевич годунов с товарыщи на олекцее с паны радами коруны полские и великого княжства литовского и й приговорили со гсдря ншго великого гсдря цря и великого кнзя федора ивановича всеа русии послы пана радъ меж великого гсдря ншго гсдрства и корунъ (=корони) полские и великого княжства литовского перемиря на пятнатцатъ петъ рати и воинъ небыти и порубежным людем обид никаких неделати и за воров не в считати ан н(и)е и великому гсдрю ншму црю и великому кнзю федору ивановичу всеа русии самодержцу гсдръ ваш жигемонтъ король полской и великий княз литовской присылал гонца своего яна деветолского з грамотою о любви ко соединению у Тим великии гсдръ ншъ со гсдрем вашим жигемонтом королем полскимъ и великимъ князем литовскимъ был в любви и в соединение а паны рада коруны полские и великого княжства литовского с ним к великого гсдря ншго цря и великого кнзя федора ивановича всеа русии самодержца его црского величества к бояром ближние думы и боярину и наместнику володимерскому ко кнзю федору ивановичу мстисловскому х конюшему к боярину к наместнику казанскому и асторахан-// скому и борису федоровичу годунову к боярину к наместнику ниже городцкому и федору микитичу романову прислали грамоту о братцкой любви и по гсдря ншго его црского величества указу по всемъ пограничнымъ местом людей гсдря ншго крепко и заказ учиненъ какъ о перемире приговорили тогды чтоб жили с вашими людми в покое и за воров не всчинали и потому заказу гсдря ншго люди нигде в ваши земли не вступаетца и за воров не чинят а с вашу сторону со вашихъ людехъ гсдря ншго людей многие задоры и убытки чинятца какъ мне нне (=ныне) отъ явлено от прежнихъ воивод ис торые были кто пери (=первый) естъ в чернигове у то лето в прошломъ въ (год) году многие задоры гсдря ншго людем от ваших людей были из остряним любеча и из лоивы горы приходя в чернигов скоку б хде за рубеж в гсдря ншго землю пашню на ездом пахали и в бортные ухожеи ходили и борти драли и в рыбные и в звериные людям черниговского уезда вступалися и многими мести завладели и гсдря ншго людей грабили и побивали до смерти да в черниговскои ж уездъ в гсдря ншго волости в загородцкую да в новоселитцкую волостъ приходили да казачеи атаман миколаи а с ними литовскихъ людей было з двесте члвкъ и гсдря ншго детей боярских черниговцов которые в вотчинах своих были громили // и секли и убили до смерти сна (=сына) боярского черниговца ивана отчичева да крестьянина гришку павлова а животы их все поимали да литовские люди в гсдря ншго землю в черниговскои уездъ вступалися в волостъ в моровскую да в слободетцкую и пришев в тыхъ волостяхъ почали станы ставит и лесъ пасти а хотели тутъ городъ поставит через перемирные грамотъ и да гсдря ншго воеводъ и с путивля и из рылска посылали на поле на донецъ по прежнему обычею станичных головъ василыя оладина да игнатыя тутчева третяка кузмина с товарыщи и на поле на донце приходили на нихъ черкасы многие и с канева и ис з черкас и из нового города из переяславля и их погромили и пограбили а иных побили до смерти да те ж черкасы пришод в путивлвскои и в рылскои уездъ в бортные ухожеи севрюков побивали и борти драли да черкасы ис каннева и ис реяраславля (= переяслава) атаман денис с черкасы сложяс с турскими людми з белогородци приходили в гсдря ншго землю в брянскои уездъ на гсдря ншго дворцовые села и пришед з бесермены (= бусурмани то есть турки) в гсдря ншго землю безвестно села и дрвни (деревни) жгли воевали и людеи многихъ крестьян побили а иных многих в полонъ поимали чего николи не бываетъ и не в перемирное время что крестьяни з сложася з бесермены кров крестьянская проливати да черкасы ж ис канева и ис черкас // приходили под гсдря ншго украинной город под новосил и гсдря ншго станичныхъ головъ и станичниковъ громили и побивали и гсдря ншго украиние воеводы и с путивля и из рылска и из чернигова в киев и востръ и в любич и державцовъ о техъ задорех писали много жда чтоб техъ воров сыскивали и сыскав техъ воров унимали и въ гсдря ншго в землю ходить не велели и задору гсдря ншго людем чинить не желели и тех городов державцъ о техъ задорех и техъ воров ни сыскивали и не унимали ан не з сее весны приходили черкасы ис канева из черкас да селепской да борач да гусакъ и товаръщи и гсдря ншго к городу к воронаже ночю пришед на дону гсдря ншго воиводу убили и город воронаж сожгли и гсдря ншго людеи побили да и ис переяславля ж посол запорожскои атаман стрелбитцкои а с ним пошло черкас с триста члвкъ а пошли на дон и на донецъ гсдря ншго станичников громил и гсдря ншго казаков и ты б пан рада княз василеи костянтинович такие дела себе розидил пригожее ли такое дело в ннешнее (= нынешнее) ва ере мирное время делаетца а именно писал есми и тебе и пану раде ко кнзю василю костянтиновичу острожскому с повеленя и с приговору црвча арасланалея какбуловича ак кубековича да воеводи болшого и наместника белоозерского кнзя ондрея василевича // трубецкого с товарищи чтоб тебе пану раде те дела были в ведомее и ты б пана рада воивода киевскои моршалокъ земли волынские княз василеи костянтинович тех воров атамана диниса да селетского да борана да гусака с товарищи которые приходили ко гсдря ншго городу к воронажу и атамана стрелбитцкого с товарищи сыскати велелъ и сыскав техъ воров казнитъ велелъ и в перед заказ крепкои и чинити велелъ чтоб гсдря вашего люди гсдря ншго людеи задору никоторого ни чинили и в гсдря ншго землю в путивльскои и в рылскои и в черниговскому уездъ и на донецъ на северскои и на оскол на гсдрву вотчину не приходили и станичных голов и станичников не громили".

[Strilbycki]

Болехів на Івано-Франківщині.
Woloska Wies(Bolechów)1784-1897 Familybook Index
http://www.galiziengermandescendants.or ... 4-1897.htm
STRZELBICKI, Nikolaus (Beruf:.11.1834) [425]

Скоріш за все, це про священика Стрельбицького Миколая

Стрельбицький Миколай– греко-католицький священик.

*1770р.; висвячений на священика 1813р.; ┼ 08.10.1848р.
Болехів, Долина 1832?-1848р.

П.М. Дуже схоже на те, що це і є мій Микола Стрельбицький з села Військо під Перемешлем.
Тут тепер постає питання?
Чи міг бути український священик в війську Наполеона? відомі випадки, що католицькі священики (польські) приймали участь в іспанській компанії, вони якраз проводили "роз"яснювальну роботу" з іспанськими колегами, щоб ті не підбурювали народ до опору, а от про греко-католицьких не чув...

[Strilbycki]

1725 рік
"Киевская городская записовая и поточная книга 1724\1725 гг."
Издана в г. Киеве, в 1909 г., типография Мейнандера, составил перевел Е.Л. Диаковский.
стр. 68, книга 1725 года (в рукопису арк. 694 зв.)
Акт №25, февраля 23 дня.
Жалоба президента Бердычевского кармелицкого конвента Валериана, о грабеже шляхтичами Яном Стрельбицким и Юзефом Новицким сена в монастырском имении Скоморохах, нанесении оскорблений жалобщику и не справедливом обвинении конвента в захвате Лущинских полей и сенокосов.

[Strilbycki]

Яковенко Н.М. Шляхетська правосвідомість у дзеркалі обігу правничої літератури на Волині й Наддніпрянщинi // Яковенко Н.М. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – XVII ст. К., 2002. С. 80-105.

Шляхетська правосвідомість у дзеркалі обігу правничої літератури на Волині й Наддніпрянщині*
http://www.historic.kiev.ua/up...%D1%8C.doc

....................................................
З цитованого вище реєстру 1634 р. бачимо, що примірник Першого Литовського Статуту навіть після скасування його чинності далі зберігався разом з архівом Володимирського суду під характерною назвою — «Статут Старый». Утім, за актом наступної ревізії 1650 р. книги в архіві вже не було. Ревізії передувала заява реґента Володимирської канцелярії Григорія Стрельбицького, у якій оповідається, що під час захоплення міста загоном козаків обидві скрині з архівом було відімкнуто, судові книги порозкидано й пошарпано. «Потом, — пише Стрельбицький, — не ведати кто и якая особа тыє книги в скриню одну поскидал, а другоє меншоє скрині не маєш»25. Мабуть, саме тоді ж ця «не відати якая особа» й забрала примірник Старого Статуту, котрий із плином часу опинився у бібліотеці Фірлеїв, отримавши в науковій номенклатурі назву Фірлейського списку........

Тут про канцелярську справу на Русі (Україні) в XV-XVIII ст. http://istvolyn.info/index.php...p;Itemid=2

[Strilbycki]

Легенда роду Стрѣльбицьких, яку вписав в Жидачивську Гродську книгу шляхтич з Кульчиць Людвіг Стрі(е)льбицький, в 1776 році.

Переклад легенди (перша частина)
УВАГА! - фраза: "ТЕКСТ ЗIПСОВАНО" являеться прямим перекладом з латини та значить, що писар та Людвiг Стрельбицький, не змогли прочитати текст в оригiнальних (бiльш давнiх) документах наданих комiсiï.

Документ від місяця Лютого 24 числа 1776 р. від Різдва Христового



Людвик Стрельбицький подав на офіційний запис до актів Вписових переданих з оригіналу Генеалогії Роду Стрельбицьких.

Данило, предок Панів Стрельбицьких – ловчий тогочасний Світлої пам′яті зазначеного Князя Льва Руської Землі Дідича і Пана – народився в Кульчицях. Мав там і двох братів від Анки з Івахна (поки не вдається віднайти це село\містечко) , а сам осів на заслугованому феоді, де він був дідичем з ласки згадуваного князя Лева, і осадивши село на Потоку Яблуниці що було назване Стрельби (сучасна назва - Стрільбичі під Старим Самбором). На тому ж Потоці осадив він поруч і слободку яку назвав Воля Стрельбицька, яка ще мала назву Білич (Біличі). Печатався він гербом Сасом і пізніше назвався Стрельбицьким. Данило мав п′ять синів: Лукаша, Ярему, Петра, Мартина та Юрія. Тих синів нащадки (нащадки - двічі): від Лукаша – Матвій; від Яреми – Павло та Прокоп, який в Серадзькому повіті залишився і там серед поляків його нащадки мають бути; від Петра Хома та Кароль й три доньки – Марихна яка за (до) Бориславля (Борислав - http://uk.wikipedia.org/wiki/Борислав ) видана заміж, Ксенія і Теодора, які обидві в чернецтві були. Ще й двоє з тих Мартин та Юрій осіли на інших маєтностях. Тут текст зіпсовано і не можливий для прочитання . Нащадки їх називались Даниловичі (цікаво, чи мають відоншення до воєводи руського - Яна Даниловича ?) або ж ще як Курикови (в ПВЛ в домонгольський час 1230-й рік, на Київщині та Чернігівщині згадуються бояри Куриковичі ???). Нащадки Матвія – дві доньки, з яких Олена видана до Корчина, а Катерина теж віддана була. Від Павла походить Сидір, який мав синів: Тимофій, який був православним священиком, Яремій, Стецько (в кінці цього повідомлення дав висновки по ним) що нащадків не залишив. Прапрадід, походить від Тимофія. Матвій, Іван і Василь Бран від Яремія. Станислав та Прокіп – ці обидва загинули на війнах. Івашка, Григорій Рогош Матвій Козулька, Сидір Козик, Ігнат від Григорія. Михайло і Василь від Лукаша. Іван: Тут текст зіпсовано і не можливий для прочитання . Від Матвія Кунаш. Ігнат від Сидора Козика. Стефан від Ігната і у нього ж п′ять доньок. Настасія вийшла заміж за Жигаловічем і мала п′ять синів від нього: Яна, Стефана, Яцька, Петра і Івана. Від Матвія: Йосиф. Від Івана Петро Івашо. Від Василя Брана походить Тимко дьякон та донька Феодосія і Блазові (можливо мова йде про місто в Словаччині - Blazov) (одружена). Від Михайла Теодор. Від Василя Даміан, Іван Івашо. Онуки Лукаша від Івана Григорій який в Гродно (Гродно - http://uk.wikipedia.org/wiki/Гродно ) в чернецтві був. Зіпсовано . Стефан та Григорій, серед духівництва – онуки Матвія. Від Кунаша Петро і Іван. Остап від Ігната. Станислав і Григорій онуки Сидора Козика. Від Стефана Петро з Петрушка і Григорій або ж Гринко. Від Йосифа Григорій. Від Петра Петро намісник, що без нащадків лишився. Від Іваша Базиль, що серед духовенства. Григорій, який в Угорщині загинув під час військової кампанії (яка саме війна з угорцями, які дати ???). Іван мав трьох доньок: Марину, яка за Семашем, Теодосія яка одружена із Жигаловічем та Олена – онуки Григорія Рогоша. Від Теодора походять: Базиль, Василь, Михал, і Стефан. Від Дем′яна походить Григорій, що жив на Волині в Печихвостах ( Печихвости - http://uk.wikipedia.org/wiki/Печихвости_(Горохівський_район) ). Від Івана походять: Василь, Лукаш, Базиль. Від Івоша Григорій і Теодор. Зіпсовано . Від Григорія нащадок Ян намісник сьогоднішній, автор. Від Григорія походить Олександр (саме з цього Олександра продовжується генеалогія в другій частині) – він під Чудновим загинув (мова йде про війну з Шерємєтьєвим та Юрком Хмельницьким в 1660 році - http://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_під_Чудновим_(1660) ) , Степан, Юрій, Михайло що зараз у війську. Від Базиля походить Петро сьогоднішній автор, Зака Іван і Яцько, який під Гродком (мабуть в Львівській обл. - http://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_під_Городком) в битві загину. Від Яна походять Базиль, Юрій, Ян який зараз Ігумен, Петро. Від Петра походять Йосиф та Михал. Від Стефана походить Базиль. Від Базиля Мартин. Від Мартина шість синів: Ян, Йосиф, Михайло, Антон, Базиль і Томаш. Зіпосвано . Від Григорія-Гринка походять Стефан і Ян. Генеалогія подана в оригіналі від його милості і засвідчена Людвиком Стрельбицьким.

Друга частина. (напевно стосується початку 17-го ст. та по 1776 рік, бо згаданий нижче Якуб Стрельбицький, що осів на Поліссі фігурує в документах за 1651\54 рік, як чашник Чернігівський та депутат до Сейму РП від Чернігівського та Киїського воєводств)


Переклад легенди (друга частина)

"Подача до запису від Пана Стрельбицького
Пан Людвик Стрельбицький вписав офіційну подачу до актів вписових Генеалогічне древо Роду Стрельбицьких, що подано нижче.
Генеалогія їх милості панів з Кульчиць, що названі були Стрельбицькими по селу їхньому Стрельбиці, що йменуються Потоки та села Стрельбиче що називаються Білич. Від Данила походять нащадки що у 1243 р. описано. Данило мав сина Олександра і Базиля з котрих Олександр мав за дружину Копійовшку. Олександр мав із дружиною трьох синів: Якуба, Йоахима і Андрія. Якуб одружився з Вілговною в Поліссі і там осів. Йохим у війську служив і залишився мешкати в Цесарстві. Андрій одружився із Сайницькою і з нею мав чтирьох синів: Дмитра, Романа, Прокопа і Вацлава. Дмитро одружився на Волині з Пслаською і там залишився мешкати. Прокоп одружився із Моцєшкою з якою мав двох синів: Вацлава, який одружився на Підляшші з Кулімовською і там лишився. Сина свого зплодив Вавринця, який повернувся до Стрельбич і одружився із Журовською і мав із нею двох синів – Самуеля і Лукаша і трьох доньок – Єву, Ганну і Катерину. Єва була видана за Сіміраського, Катерина стала черницею, а Ганна панною померла. Син Лукаш одружився із Рейтаровською, Самуель загинув під час війни в Мошкві (напевно, що в 1618 році?) . А той Лукаш мав двох синів – Вацлава та Дмитра і одну доньку, яка одружилась на Добжанському з Добри над Сяном. Вацлав одружився з Бутлеровною, Дмитро служив у війську й залишився в Цезарстві де й одружився із …оричкою та мав із нею п′ятьох синів та одну доньку Софію, яка одружилась з Вербицьким. Сини Костянтин, Петро, Михайло, Корміан (Корній -я) та Вацлав. Курміен (Корній-я) та Вацлав тих вбито, Костянтин служив під-час війни Чернігівської (похід Яна Казимира на Чернігівщину 1663 – 1664 рр. - http://forum.milua.org/viewtopic.php?f=4&t=9356 )де й після одруження залишився. Петро одружився із Суславською, Михайло з Терлецькою, але залишився без нащадків. Петро мав трьох синів та двох доньок – Софію та Катерину. Софія одружена була із Мичинським, а Катерина із Ш(?)умським. Сини його Андрій, Яцек та Ян. Костянтин одружився з Комаровською у Міхніцькій землі (де саме ця славна земля, то мені поки невідомо) та мав із нею сина Вавринця який повернувся до Стрельбиць. Той же Вавринець одружився із Смятковською там мав трьох синів: Яна, Антона та Андрія. Ян дружився з Войницькою та мав двох синів, Антон мав із дружиною Яворською одного сина –Яцька, Андрій у війську служив де й загинув. Антон мав Лукаша та Яна. Лукаш одружився в Прусех й там жив. Яцек мав сім синів: Яна, Стефана, Еліаша, Юрія, Теодора, Прокопа і Базилія. Ян одружився з Кобилянською, Стефан одружився з Бєлінською-Волчаковною. Еліаш з Юрієм та Теодором служили на війні де й загинули. Базиль з батьком під Журувнем (шукаю це місце) взяти в неволю. Ян одружився з Кобилянською і мав одного сина – Самуеля. Той же Самуель взяв за дружини собі Попєлянку у селі Блазове. Стефан з Бєлінською-Волчаковною мав трьох синів: Базиля, Яна та Якуба. Базиль в Цезарстві у війську служив і там залишився, Якуб в Краківському (мабуть мається на увазі Краківське воєводство?) одружився з Жуховською та мав чотирьох синів: Людвика, Олександра, Юзефа та Ігнатія – Юзеф та Ігнатій до монастиря пішли; та трьох доньок: Ядвику, Терезію та Петронеллу. Ян одружився з Кревицькою з якою мав двох синів – Ігнатія та Юзефа. Ігнатій залишився в службі з Канцлером Коронним і одружився з Дамбровською з якою мав одного сина Юзефа і одну доньку Елеонору, яка одружилась із Казимиром Жураховським. Юзеф, син Яна, залишився у військовій службі. Доньок у Яна було п′ять: Марианна, Розалія, Магдалена, Бригетта та Катерина. Розалія за паном Клембовським, Бригетта за паном Кажембським, Магдалена за паном Мєдзєховським, Катерина за паном Старицьським, Марианна за паном Дамбровським. Записано цю Генеалогію та звірено з оригіналом від початку до кінця. Людвик з Кульчиць Стрельбицький мп."

Мій коментар: В документі відсутні будьякі дати крім 1243 року. Приблизну привязку до реальних осіб, які вписані в інші акти та документи надає ціла низка архівних, та історичних документів та праць за XIV-XVIII століття.

Ось деякі з них "Заповіт Сидіра з Кульчись, війта Стрільбич - 1505 рік".




Повний текст цього документу можна переглянути в інтернеті на сайті НТШ - http://ntsh.org/kupch-book1

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
Олег КУПЧИНСЬКИЙ
Акти та документи галицько-волинського князівства ХІІІ — першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти
Аcts аnd Documents of 13th century — eаrly 14th century. Hаlych аnd Volyn’ Prіncіpаlіty: Reseаrch. Documents
Львів — 2004

Там також наведено повний текст списку "підробної (відновленої ) грамоти князя Лева" з висновками фахівців.

Порівнюючи "Запопіт Сидіра" та "легенду Людвіга" можу приблизно встановити деякі дати. Сидір (син Павла, онук Яреми, прпавнук Данила ) з Кульчиць Стрельбицький в 1505 році мав три сина: Тиміш, Ярема, Стець, останні два, ще не досягли повноліття, тобто їм не випонилось 16-20 років, а старший - Тимiш вже був священиком, тобто здобув освiту, його ймовiрний вiк - 22/30 рокiв (можливо і старший - 35\40).
Можу припустити, що Сидору на тей момент вже виповнилось приблизно 45-65 років і вiн мiг народитись, в межах 1440-1460 років.

[Strilbycki]

Якщо Сидір 1440-1460-х років народження, то відповідно його батько Павло народився в проміжку 1390-1440, а дід Ярема міг народитись з 1340 по 1420 роки, тобто Данило народився б з 1290 по 1400 роки і бути ловчим у князя Льва Даниловича (бл. 1228 — бл. 1301) в 1243 році у такому випадку не міг, або був для Сидора не прадідом, а пра???прадідом. Припустимо, що всі діти на цьому проміжку народжувались у батька, який був вже в дуже зрілому віці - 50 років та більше (можливий варіант, що не первенці, а молодші діти) то всеодно не пеекривається 150\220 річний проміжок часу.
Більш вірогідно, що міг надати привілей ЛЕВ Ю́РІЙОВИЧ (Лев ІІ; р.н. невід. - п. не пізніше червня 1323 р.), але теж малоймовірно.
Я схиляюсь до думки, що на цьому проміжку родового дерева Стрільбицьких-Даниловичів-Куриковичів з Кульчиць: Данило - ? - Ярема - Павло - Сидір - не вистачає одного, або декількох поколінь?
Раз існував придомок - Куриковичі, то міг бути в роду син з ім"ям Курик \ Курило (сучасне Кирило), бо слабовіриться в літописного боярина - Курикович.
".........В лѣт̑ . ҂s҃ . ѱ҃ . л҃и . [6738 (1230)] мс̑ца А. марта . въ . ѳ҃ дн҃ь . . м҃ . ст҃хъ мч҃нкъ . Принесенъ бъıс̑ Хс̑въ мч҃нкъ .....
.......Тогож̑ лѣт̑ . приходи пресщ҃нъıи митрополитъ всеӕ Руси Кирилъ . к великому кнѧзю Гюргю . и къ брат̑ ѥго Ӕрославу . и Ст҃ославу . и г Г Костѧнтинович̑мъ . Василку и Всеволоду . и Володимеру . ѿ Кіѥвьского кнѧзѧ . ѿ Володимера ѿ Курикович̑ . а ѿ Черниговьского кнѧзѧ . ѿ Михаила єпс̑пъ Перфуриї . приде же с нима игуменъ прс̑тго Е манастъıрѧ ст҃го Спс̑са Киѥвѣ на Берестовѣмь . Петръ Акерович̑ . и инъ муж̑ Володимерь Гюргии столник̑ ѥго . си . г҃ .є приходиша с мітрополитомъ просѧ мира Михаилу сь Ӕрославомь . бѣ бо Михаилъ не правъ въ крс̑тнмъ целованьи . при Ӕрославѣ . и хотѧше Ӕрославъ ити на Михаила......" .

Джерело - http://webcache.googleusercontent.com/c ... clnk&gl=ua

[Strilbycki]

Стрільбицькі в актових документах XVI ст.
11. IV. 1540
Івашко князь (скоріш за все, що терміном "князь" в данному випадку названо - війта \ дідича села \ кнезя) зі Стрільбич відступив свою частку у Стрільбичах, яку тримав за королівським правом самбірському старості.....

20. I. 1579
Кунаш, син Матвія Стрільбицького посесор половини війтівства у Стрільбичах.
В "генеалогії Людвіка - 1776 року" є такі слова: "Від Матвія Кунаш....." та "– онуки Матвія. Від Кунаша Петро і Іван..."
Цікава деталь - виходить дивний збіг, що в Кульчицях в останній чверті 16-го ст., мешкає Петро син Кунаша, онук Матвія - Петро Кунашевич?????

1556 - 1582
Списк грамоти короля Стефана Баторія 1582 року, в якій він підтвердив привілей Сигізмунда ІІ від 1556 року, цей привілеї були вписані до актів Перемишильського городського суду, в 1621 році.
В списку підтвержено привілею Стефаном Баторієм привілею Сигізмунда ІІ про надання князем Львом села Стрільбичі, там фігурують: шляхетний Матвій та священики Іван, та Василь Стрільбицькі.
В "генеалогії Людвіка - 1776 року" є такий текст: "Матвій, Іван і Василь Бран від Яремія" та "..Матвій Козулька, Сидір Козик, Ігнат від Григорія. Михайло і Василь від Лукаша. Іван: Тут текст зіпсовано і не можливий для прочитання".

07 вересня 1582 список, від 28.01.1673
Oblata decreti arcis samboriensis inter nles Strzelbickie et subditos de Strzelbice
В Замку Самбірському, 1582, 7 вересня
У справі мiж з одного боку – шляхетними Стецем Лучкою Іваном Петрикем і племінником їхнім Деміанем Рогошовичем Стрельбицькими позивачами, замешкалими на війтівстві стрільбицькому, а з іншого боку – працьовитими Лазарем Логанцем, Іванем Гейгеєм, Павлом Житником, Ільком Лучовим, Сенькем Кубичем, Іванком Дзекою, Іваном Козаком Іваном Медулекою присяжниками села Стрільбичі Його Королівської милості і всією громадою позваними. позивачі представили перед нами лист королівський , виданий в обозі під замком Полоцьким 19 липня 1585 з приводу роботизни і повинностей , що належать до війтівстві від громади. то нам є наказ від короля, щоб ми обміркували, розсудили і декретом відповідним розпорядилися. Тоді ми Комісари королівські наказали обом сторонам аби перед нами показали права і привілеї, якщо якісь мають. Тоді вказані Стрільбицькі показали привілей своїх предків, отриманий від руського князя Лева, запечатаний звиклою печаткою замковою. Цим привілеєм предкам їх те село надане правом дідичним. Також показали перед нами поділ маєтку, учиненого покійним Сидором з Кульчиць Стрільбицьким, свого діда, у 1505, дня 25 травня. Який розділяючи вказані маєтки, згадує, що ці маєтки за першого короля після князя до старосольської жупи були приєднані, однак, його предки при війтівстві були залишені, на тих умовах як і інші війти самбірського повіту. Цей привілей і дільчий лист королем Сигізмундом Августом підтверджений у Варшаві 8 червня 1506!? Цим підтвердження, згідно заслуг предків як і їх самих, наказуємо, аби вказана громада, як і в сусідніх селах заведено повинності свої відбували.
Зокрема, такі повинності в відробітки громада має війтам стрільбицьким віддавати: з кожного дворища цілого один плуг, касар з женцем, толока до збирання (врожаю) такі до возіння гною з кожного господарства так на зажинки як і обжинки на шарварок до млина до направи язу і виготовлення хросту з хлібника. Також колядки на Різдво таж громада панам Стрільбицьким повинна давати кожного року вівса по півмірку з цілого дворища, з господарстві натомість віз один дерева ?kura? (мабуть йде мова про КУРКУ) 1 і 1 гріш. На пасху ?prose? (ймовірно, що порося?) одне з кожного дворища, також із хлібника кожного 12 яєць і варту відбувати хлопам на мито під час ярмарку сільського (тобто в м. Старій Солі) при корчмі, на столенках міст ремонтувати мають (NB вставка: з якого мита по злотих 5 до скарбу короля згідно звичаю віддавати мають). А вказані війти Стрільбицькі повинні так на Різдво, як і на Пасху свято організувати і пива на ті дні виставити.
Громада зобов’язана повинності, в тому декреті вказані, без затримки віддавати, акт само і Стрільбицькі повинні понад звичай і декрет жодної речі не вимагати і громаду не турбувати.
А то іменем його королівської милості наказуємо виконувати під закладом вини 600 гривень. Для чого руками власними підписуємо.
Діялося в Самбірському замку дня і року вищевказаного.
Вікторин Ковальский Його Королівської Милості комісар.
Якуб Орловський підстароста самбірський Його Королівської Милості комісар.
Олександер Кургельовський Піджупок Сільський.
Андрій Медведзький підстароста сольський


На стародавньому малюнку зображено битву 1579 року, за Полоцьк, який був захопив цар Московії - Ів(б)ан IV Грозний.


1598
Перед урядом і актами самбірського двору поштивий Стець війт з Ясьонки Масьової (віднайти цей н.п. поки не вдається) визна, що продав за 80 зл. поштивому Петрові Стрільбицькому ріллю свою князівську у селі Ясінці півлану, до того п’яту частину усіляких прибутків зі свого війтівства, тобто панщина від підданих, колядки, з млину мірку і фолюша мірку і корчму.

[Strilbycki]

Стрільбицькі в актових документах першої половини XVII століття

1600
Encyklopedia Szlachty
Енциклопедія шляхти Польщи, України, Білорусі, Литви. (Речі Посполитої)

Strzyelbicki \ Стрільбицькі \ Стрельбицькі, придомки: Даниловичи та Михалковичи.
Герб Сас з 1600 року та в 1782 році.
Стрільбичі Старосамбірські, Львів, Перемишль, Вітебськ.
та Strzyelbicki \ Стрільбицькі \ Стрельбицькі гербу Сліповрон, з 1750 року.


1607
Між Лазорем Стрільбицьким і Василем (Ж)Зигаловичем Перед урядом і актами самбірського двору сталася така угода стосовно частки Ігната війта стрільбицького, тестя Васильового, на яку Лазор отримав привілей від Юрія Мнішка, воєводи сандомирського [самбірського старости у 1589-1613 рр.].
.........Лазор разом з Демком, племінником, повинні відати Васильові Жигаловичу частку покійного Ігната.........
(Напевно, що Людвіг Жигайло Стрільбицький є прямим нащадком Василя Жигаловича)

1608
Перед урядом і актами самбірського двору поштивий Іван Кунашович, Стрільбицький війт разом з дружиною Анною визнали, що продали за ..... зл. шляхетному Лазорові Стрільбицькому, своєму дядькові, ріллі князівської (вірно - кнезівського) третину лану,що між межами Матвія Цеглика і Гриця Яцьового.

1609
Перед урядом і актами самбірського двору поштивий Петро Стрільбицький визнав, що продав за .... зл. поштивому Матвійові Сегликові Стрільбицькому своєму двоюрідному брату усю свою частку князівства (вірно - кнезівства) у Стрільбичах.

1615
Петро син Кунаша Стрільбицького Кучовича відступив свої права на половину війтівства у Стрільбичах Андрію, сину Матвія Стрільбицького.
Акт видали комісари за дорученням Петра Кунашевича Стрільбицького Кучовича, сам Петро не був присутній при цьому.
Чи не є цей Петро Кунашевич (Конашевич) з Стрільбич та Кульчиць - гетьманом Війська Запорозького Петром Конашевичем Сагайдачнім????????????
тут повість Андрія Чайковського "Сагайдачний" в якій є дещо про Бойківщину та місцеву руську шляхту - http://www.ukrcenter.com/library/read.a ... 1#text_top

1619 рік
Теодор (Федір) Стрельбицький з дружиною Анною (з роду Виговських) заповідають частину свого маєтку Київському Михайлівському Златоверхому монастирю.
(Відомості з київської дворянської справи Стрільбицьких)

Стефан, Гриць, Федір і Яць малолітні сини покійного Івана Стрільбицького, православного священника у с. Радиловичі (можливо, це сучасне село Радовичі, що на кордоні Львівської та Волинської обл. http://volyn-orthodox.org/index.php?articleID=77
Під час ревізії Володимирського замку згадується в акті від 8 червня 1544 року, як маєток вдови Анастасії Куріковни Радовицької і її племінників (по сестрі) Михайла і Скола Єловичів. Зберігся договір Анастасії Куріковни Радовицької з князем Федором Андрійовичем Сангушком)

Стецько Кульчицький Сметанка визнав, що винен Грицьку, Федьку, Яцьку Стрільбицьким поповичам, рідним братам, .... зл. Боргу.

1621
В обляті Перемишльского суду (18 серпня 1621р.)
споминається священик - Григорій Стрільбицький.

1622
Іван Кульчицький син Миська Кульчицького Ігнатковича і Анни Попель був одружений на Марусі Стрільбицькій, доньці Івана, священника зі Стрільбич.

1626
Маруся Кульчицька, опікунка Гриця і Яцька Стрільбицьких, котрі на даний час перебувають у татарській неволі і Марія Стрільбицька їхня сетса а дружина Васька Турянського.
Напевно, що Грицько та Яцько Стрільбицькі могли потрапили в полон після поразки під Цецорою в 1620 році, або під Хотином в 1625 році?

1629

Іван Бережницький Ігнатович одружився з Марухною Стрільбицькою, донькою Василя Стрільбицького поповича.

1644
Настя попівна Стрільбицька, дочка померлого Івана попа Стрільбицького, у присутності Петра попа Стрільбицького, свого двоюрідного брата, визнала, що не не має претензій до Григорія попа Стрільбицького, свого рідного брата, з приводу батьківських і материнських маєтків.

1649
Реєстр війська Запорізького 1649 року.
Білоцерківський полк, Паволоцька сотня - Стецько Стрільбицький.


1650
Реґент Володимирської канцелярії - Григорій Стрільбицький.

Яцько Созанський Романович і Іван Созангський Романович (син та батько), протестували проти Самуеля Прушинського управителя старосільського та Стефана і Федька Стрільбицьких, синів Івана, свіященника зі Стрільбич з приводу побиття та завдання тілесних ран.

[ABG]

війт з Ясьонки Масьової (віднайти цей н.п. поки не вдається)

Ясінка Мазьова - давніше - село в Турківському повіті між селами Ясінка-Стецева, Ісаї та Ластівка. Тепер приєднана до одного з сіл.

[Strilbycki]

війт з Ясьонки Масьової (віднайти цей н.п. поки не вдається)

Ясінка Мазьова - давніше - село в Турківському повіті між селами Ясінка-Стецева, Ісаї та Ластівка. Тепер приєднана до одного з сіл.

Дякую.

Стрільбицькі в актових документах другої половини XVII століття.

1652
Яків (Якуб) Федорович Стрельбицький (Jakub Strzelbicki), був Чернігівським чесником і обирався в 1652 та 1654 роках депутатом на Сейм Речі Посполитої у Варшаві, від Чернігівського та Київського воєводств.

Чашник, чашничий, (чесник) - посадова соба королівської (княжої) адміністрації на Русі та в Речі Посполитій, та Московії з 14 ст., відповідав в замку за питійне справу, а також відав бортництвом (бджоловодство). Чашник міг управляти господарством, відав адміністративними справами та судовими справами, замковими селами, в яких мешкали бортники, в його підпорядкуванні знаходились ліси в яких збирали мед бортники. Часник відносився до найближчого оточенні князя (короля), був його радником.
В 16—17 століттях, в Московії адміністративні функції часника перешли до "Сытенного двора" (як було в Речі Посполитій, ще не вияснив, мабуть обовязки теж зазнали змін і ця посада стала суто номінальною - почесною). В Московії обовязки чашника звелись до поштивого прислуговування царю (князю) на званих та святкових пірах.
Посада чашника була ліквідована на початку 18-го ст.

1655
Село Стрiльбичi урядник, Ян Стрiльбицький.

1660
Ян Казимир, дозволив Андрію Стрільбицькому доживотнє право на половину війтівства у Стрільбичах відступити на такі особи: своїм синам Радіану і Гіацинту Стрільбицьким, а також Грицькові Івановому Данилу Івановому (Стрільбицьким).

1665
Фігурують Іван попович Стрільбицький, його родич покійний Стефан Стрільбицький (священик) з братом (ім"я невідомо) та Іван Стефанович Стрільбицький - син.

1668
Село Стрiльбичi "за уряду" - Стефана Стрiльбицького.

166(9)?
Ян Казимир, король польський … підтверджує війтівство Стрільбицьким:
Іван Козилович, Базилій Козилович, Іван Стефанович, Базилія Михалкович син Стефана, Ян Рогошович, Захарій Зигалович син Яцька.
В цоьму привілеї згадуються померлі: Стефан, Ян, Теодор та Гриць Стецьовий Стрільбицькі.
Також надається частка по особах, що були вказані у спаленому привілеї [не зрозуміло про який привілей йдеться], окрім тих осіб, що в привілеї згадуються, а ще залишаються живими, зокрема, це: Григорій, Лукаш, Теодор Стрільбицькі. А вони нехай продовжують тримати свої частки згідно давнішого знищеного привілею.
Свідки: Станіслав Скаршевський, самбірський староста …
Дано в Самборі 20 серпня.

1671
Петро Літинський син покійного Гриця Літинського подарував Захарію Стрільбицькому Жигаловичу поле на Сосниці в с. Кульчиці.
Село Кульчиці та місто Самбір на австрійській карті 19-го ст.

[Балимба]

Декан економічного факультету Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Петро СТРЕЛЬБІЦЬКИЙ....

[Strilbycki]

Оксана БАРАН
МЕМУАРИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ПОБУТУ
ГАЛИЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ
(кінець ХІХ – 30-ті роки ХХ ст.)

"Розуміння умов, за яких відбувалося формування української інтелігентної
верстви у Галичині, неможливе без вивчення мемуаристики другої половини –
кінця ХІХ ст. До неї передовсім зараховуємо спогади визначних громадських
діячів О.Барвінського3, А.Вахнянина4, о. О.Заклинського5, Є.Олесницького6. Крім
загального аналізу суспільно-політичних процесів того часу, вони дають змогу
прослідкувати еволюцію світогляду галицької інтелігенції. Не менш важливе зна-
чення мають спогади о. М.Стрільбицького про життя греко-католицького кліру
на провінції у першій половині ХІХ ст7. Якщо вказані джерела написані більше в
історичному руслі, то тут автор зосередився на висвітленні повсякденного побуту
священичої родини, особливо її помешкання та господарського життя".

Стрільбицький Н. Дім галицко-руского сьвященника в I. половині минувшого столїтя // Нива.
– 1908. – Ч. 4. – С. 115–121.

Де можна знайти це видання???

[Strilbycki]

ІВАННА ТА СЕВЕРИН ЛЕВИЦЬКІ
Ольга БЕЖУК
Львівський національний університет ветеринарної медицини
та біотехнологій ім. С.З. Гжицького,
кафедра історії


Джерело - http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/N ... _10/06.pdf

Іванна Левицька – найстарша з дітей в сім’ї Михайла та Сабіни Левицьких (дівоче прізвище Стрільбицька) –
народилася 11 лютого 1888 р. в селі Підгороддя Рогатинського повіту (тепер
Рогатинського району, Івано-Франківської області)1. У метричній книзі греко-
католицької церкви села Підгороддя записано, що обряд хрещення здійснив отець
Іван Стрільбицький (дідусь Іванни), в присутності греко-католицького пароха Рогатина Іпполита
Дзеровича.
У повоєнний час Іванна Левицька 17 років прожила в помешканні вдови греко-
католицького священика Ганни Осики, яка працювала вчителем у СШ № 34.
Іванну Левицьку часто провідували брати Володимир та Остап Стернюки22.
Їхня сестра Тетяна доводилась дружиною братові Іванни Северину Левицькому.
Піклувалася про Іванну й сім’я Оробців, які були близькою родиною по дідусеві
Стрільбицькому*.
* Думкою і серцем завжди з Україною. Матеріали науково-практичної конференції
присвяченої 96-й річниці від дня народження І. Книш. Львів, 2006. C. 74.

[Strilbycki]

РОЛЬ І.ФРАНКА У ТУРИСТИЧНОМУ РУСІ НА ТЕРЕНАХ ГАЛИЧИНИ (КІНЕЦЬ ХІХ-ПОЧАТКУ ХХ

4 серпня 1883 р. двадцять студентів з різних міст Галичини здійснили подорож за маршрутом Львів – Стрий – Станіслав – с.Богородчани – Манявський Скит – м.Надвірна – села Делятин – м. Коломия[6, с.21]. У цій мандрівці взяли участь такі відомі культурно-просвітницькі та політичні діячі, як І. Франко, К. Левицький, В. Левицький, Є. Гуталевич, В. Коцовський, І. Панкевич, О. Барвінський, М. Шухевич, Є. Олесницький, К. Трильовський, Є. Петрушевич, І. Герасимович, Р. Купчинський, В. Лопатинський, А. Крушельницький, М. Рудницький, І. Врецьона, А. Стрільбицький, В. Шмигельський та інші. Їхньою метою було не лише ознайомлення з гуцульським краєм та збирання етнографічного і фольклорного матеріалу. Вони намагалися впливати на націонапьнi почуття, нацiональну свідомость місцевого населення[7, с.177]. Ця мандрівка започаткувала добру традицію щорічних культурно-просвітницьких подорожей української молоді в Галичині.

7.
Франко І. Вандрівка руської молодіжі: і-ша коресподенція в газеті “Діло” // Подорож в українські Карпати. Збіррник.. Львів: Каменяр, 1993. – С.175-183.

джерело - http://filology.info/?p=157