Владислав написав:"Реставрація", та ще й "оригінальних", неначе йдеться про якусь там систему, яка може замінити все те, що існує нині.
Замінити вона звичайно не може - тому що українські нагороди до 1991 р. це виключно нагороди колективні, пам'ятні або ювілейні. Державних відзначень (всього-то їх сім штук за період 1920-1980 рр.) за якісь особисті заслуги не було створено, крім "Медалі за поранення" в 1980 р. Але якось люди жили і не тужили. За весь час обмежились тільки тим, що ХСП в 1974 р. перетворили на орден. Ніхто тоді не осмілювався заявити, що в Україні немає нагородної системи, хоча вона, безперечно не була розвинута до кінця. Деякими з цих нагород нагороджували навіть іноземців.
Як на мене, хай краще не розвинута до кінця система нагород, проте така, що має давність.
Владислав написав:Знаєте, нагадує заклики деяких шупер-швідомих патріотів до відновлення "герба УНР" (того, у віночку)
Герб проекту Кричевського разом з проектом герба Битинського нормально виконував функції державного герба України протягом всього століття. І вповні міг би виконувати далі.
Владислав написав:NB Коли УНР та УД формально панували над всією Україною (без Галичини), ніяких "оригінальних українських нагород" не було створено. Коли ж такі спроби почались, в УНР уже не було влади над усім краєм. Тому на швидку руку розроблені та затверджені "нагороди" - це, по суті, таке ж регіональне явище, як і нагороди УПА. Єдина їхня вигідна перевага - це те, що в екзилі ними були-таки поцяцьковані майже всі члени та членкині прихильних емігрантських організацій. Але до України ці ерзац-нагороди мають анітрохи не більший стосунок, ніж Хрести Заслуг УПА, а чи навіть менший.
Не дивлячись на втрату території, фактично ці нагороди були створені законними урядами та володарями України для відзначення громадян своєї держави і проведені відповідними законодавчими актами. Для цього був створений весь необхідний бюрократичний апарат - орденські ради і т.п. Щоб отримати цю нагороду треба було заповняти кілометри анкетів, перейти верифікації і таке інше. Щодо того, хто чим був "поцяцькованим". Скільки було кавалерів Залізного Хреста та ХСП? Не так то вже й багато. З усіх нагород УНР такою "цяцькою" був лише хрест УВК, та й то з 1966 р.
Все ж інше - це недержавні відзнаки про які мови немає.
Mykola Chmyr написав:Крім того, УПА та УГВР здійснювали практичні кроки в боротьбі за державність. Чому ж тоді ігнорувати їхній досввід?
Віддамо законну пальму першості більш давній спробі! Та й нагороди УНР є якось більш відомими загалу - чисто візуально.
Mykola Chmyr написав:Тим не менш, відновлювати його нема сенсу.По-перше, не підходить назва. По-друге, його роздають сучасні "козаки".
Нажаль тут мушу погодитись.
Mykola Chmyr написав:Доветься виходити з наявного становища, інакше пропозиції так і залишаться пропозиціями.
Тоді залишається лише одне - переосмислити існуючі державні нагороди а також їх дизайни таким чином, щоб простежувалася тяглість з часів УНР. Причому переосмислити так, щоб нагородна система УНР виглядала би інтегрованою в сучасну нагородну систему, проте без зміни сутності та природи старих нагород (або ж допустити лише мінімальні зміни). Нехай навіть діє старовинний статут 1958 р. для відновленого Залізного Хреста! Треба влити нове вино в старі бурдюки, проте щоб вони не порвалися.
У наших сусідів і частини місцевих 
Знаєте, є історичний анекдот: колись один вельможа хотів був "ущипнути" Михайла Ломоносова, з якою метою в одному людному товаристві в'їдливо спитав, щоб усі почули: "Ви так високо піднеслися - то, мабуть, тому, що у вас були славетні предки?" Михайло Васильович зміряв того спокійним поглядом і вагомо відповів: "Я сам - славетний предок!". Так ото й тут. 
