Ігор90 написав:Цей прапор виготовлений на поч. 90-х рр. відомим громадянином Орестом Кареліним-Романішиним - королем Орестом I. Його стиль важко з чимось переплутати...
Ігор90 написав:Цей прапор виготовлений на поч. 90-х рр. відомим громадянином Орестом Кареліним-Романішиним - королем Орестом I. Його стиль важко з чимось переплутати...
Kwasura написав:Королем Орестом I ? Це як?
В червні 1993 ми в штабі ВМС розвернули роботу по підйому Військово-Морського прапора на фрегаті „Гетьман Сагайдачний”. А напередодні до нас з Львова з дітьми прибув Орест Карелін-Романишин. Він у Львові вважався знавцем української військової символіки, мав персональну виставку військових прапорів у Києві, які виготовляв разом з дружиною. Прибув з сином і маленькою донечкою, з собою привіз прапори для перших українських кораблів. І ще він хотів стати військовим капеланом Українського флоту. Та генерал Мулява не затвердив, хоч Борис Кожин клопотав про його. Ми поселили майбутнього капелана на „Славутичі”, щоб ближче був до моря і флотської служби. На „Славутичі” він навіть дошивав власноруч прапори. А взагалі-то про готель не йшлося, тому що Його світлість граф, як він представлявся, абсолютно був бідний, зовсім не мав грошей. Тому згодом повертали ми графа до його рідного Львова уже у складчину.
Цікавою була і його біографія, яку він за чашкою чаю сам і розказав. Його батько, російський офіцер ЧК Карелін, ловив у лісах Львівщини бандерівців. Мати, львів’янка Романишина, була зв’язковою в УПА. Тож Карелін вислідив Романишину, впіймав і арештував. Поки вів слідство, молодий чекіст по вуха закохався у файну бандерівку і, замість відправити її в мордовські табори, оженився на ній. Від цього шлюбу і народився майбутній король Руси-України Орест I Карелін-Романишин-Русин.
Мати виховувала Ореста в національно-патріотичному дусі, тож майбутній король виріс справжнім патріотом України. В родині матері передавалося через покоління, що вони якби ведуть свій родовід від Данила Галицького, який, як відомо, був руським королем.
Вже в часи горбачовської перебудови Орест зацікавився родоводом. Вияснив, що в іспанській столиці Мадриді мешкає король України, який вважає себе спадкоємцем Данила Галицького. Тож вирішив порозумітися з своїм родичем та поцікавитися на рахунок спадкоємництва престолу.
Врешті, зробив закордонний паспорт і, маючи 20 доларів в кишені, вирушив до Мадрида... пішки через всю Європу. До Мадрида добрався обірваним, голодним і майже босим та оселю короля таки знайшов.
Зустріч відбулася у під’їзді будинку короля. Завбачивши босого обірванця з котомкою за плечима, що, розкинувши руки, намагався обняти Його величність, король... кинувся тікати. Орест за ним. Таки добився квартири і розмови з королем. Коли король зрозумів, що грабувати його не збираються, успокоївся і пустив Ореста до своїх хоромів. Там виникла ще одна проблема. Король не знав української мови а Орест англійської і іспанської. Виручила прислуга короля, яка українською володіла.
Король був уже в літах і не мав наслідників. Тож появі Ореста порадувався, тут же нагородив його титулом графа і згодом видав йому грамоту, що він є наслідником трону короля Руси-України. Повертався додому граф Орест вже в європейському костюмі, без котомки і з доларами в кишені. Звичайно, не пішки.
Незабаром український король в Мадриді помер. Я, пригадував Орест, після смерті короля за монархічними традиціями вичекав шість місяців чи не появиться якийсь новий претендент на королівський титул. Таких не виявилося. Тоді я подав документи до європейського клубу монархів на визнання мене королем Руси-України. І мене визнали! Так я юридично став королем. До речі, гордо повідомив король, ось буде ювілей перебування на троні англійської королеви. Від України запрошення отримав лише я. Я, а не Президент. Бо Президент то є світська влада, пояснював Орест, а королі – то монархічна традиція влади. Я на владу не претендую, клявся король, я ці королівські регалії передав Президенту Кучмі і він їх прийняв. Моя справа національно-патріотичне виховання, бо король уособлює не лише традиції а вікову державність нашого народу і соборність.
Kwasura написав:Так що, прапор "з голови" зроблено? Без правої бази?
Ігор90 написав:Kwasura написав:Так що, прапор "з голови" зроблено? Без правої бази?
Чому? 11 травня 1992 р. орггрупа ВМС одноголосно проголосувала рекомендувати керівництву Збройних Сил затвердити прапор флоту УНР. До часу підняття прапору на "Донецьку", прапор вже був затверджений міністром оборони України і погоджений з Президентом України - просто його зразок виготовив саме Карелін.
Mykola Chmyr написав:По-перше, на Державному Прапорі України Тризуба немає.По-друге, у разі розміщення Тризуба його нижня частина буде зливатися з жовтою смугою.
Ігор90 написав:1. Прапор німецьких імператорських ВМС теж містив фігуру, відсутню на державному прапорі - хрест.
Ігор90 написав:2. Але ж в 1918 р. таких проблем не виникало. Та й фото доводять, що нижня частина тризуба, якщо вона буде виконана вірно, зливатися з жовтим тлом не буде.
Ігор90 написав:Все таки, сучасний прапор буде наближений до історичного прототипу тільки в разі повернення тризуба, бажано з хрестом, на криж.
Ігор90 написав:Тризуб зник і не повернувся назад тільки через примху однієї людини.
Mykola Chmyr написав:Нічого подібного. На історичному прототипі Держпрапор в крижі був блакитно-жовтий. Це також треба відновити?
Mykola Chmyr написав:А ім'я не назвете?
Наказ по Морському Відомству
18 липня 1918 р., м. Київ, ч. 192/44
Ясновельможний Пан Гетьман в присутности Своїй у місті Київі 16 липня зізволив затвердити малюнок Військового прапору по прикладеному описанню. Оголошуючи про це, приписую на Військових судах підняти цей прапор зявляючийся однині емблемою нашої Держави. Всі устави. належні по законам Російської імперії до кормового військового прапору лічити в силі по відношенню до Військового Прапору Української Держави.
Описання Військового Прапору Української Держави.
Військовий прапор Української Держави: білий прапор з рівним синім хрестом, який ділить прапор на чотири рівних частини. Ширина хреста 1/11 всієї довжини прапора. Відступивши на 1/8 ширини хреста, проходить коло нього такої ж ширини (теж 1/8 ширини хреста) синя смужка, крім тих його боків, які прилягають до крижа. В крижі ж теж відступивши на 1/8 ширини хреста від його боків міститься національний прапор Держави (складений з блакитної і жовтої горизонтальних смуг), в центрі якого міститься золота печатка Св. Володимира такої ж ширини як хрест і в 1 ½ рази вища своєї ширини. Прапор шиється з матерії відповідного кольору, а печатка малюється бронзовою фарбою.
Морський міністр Генеральний Бунчужний Рогоза.
Шрамченко С. День свята Української Державної Фльоти // Літопис Червоної Калини. - 1933. - Ч. 6. - С. 13-14.
Ігор90 написав:1. Тим не менш, німецький прапор дає нам приклад того, що в крижі може бути поміщена фігура, яку державний прапор не має. Тризуб в крижі був задуманий та існував відпочатку появи нашого прапора, тож його повернення назад на своє місце не є надуманим.
Ігор90 написав:2. Відомі фотографії прапору ВМС зразка 1918 р. - тризуб є виразним і не зливається з жовтим тлом. Щодо суперечності кольору гербової фігури - а як це питання було розсмотрене в 1918 р.? Очевидно, воно просто не було визнано важливим. А якщо це тоді було визнано неважливим, то й гріх це питання піднімати знову...
Ігор90 написав:Mykola Chmyr написав:Нічого подібного. На історичному прототипі Держпрапор в крижі був блакитно-жовтий. Це також треба відновити?
Не зрозумів? Сучасний прапор ВМС має таку ж саму послідовність кольорів. Чи Ви про кольори блакитний/синій? Як на мене, то треба дивитись на опис в наказі 192/44 і нікуди більше.
Ігор90 написав:Mykola Chmyr написав:А ім'я не назвете?
М.Мамчак у книжці "Військово-морська символіка України" на с. 32 називає ім'я в.-адмірала Безкоровайного.
Ігор90 написав:Щоби не казати забагато, я переконаний, що "все уже придумано до нас", при тому в кращому вигляді. Треба тільки поновити все це знову. Завжди був сторонником відновлення символіки в такому виді, в якому вона вже колись була задумана. Тільки тоді можна казати про традиції.
Mykola Chmyr написав:Не дуже-то й виразний. З близької відстані Тризуб дійсно буде видно, з далекої - ні. Тому нема сенсу його зображувати.
Mykola Chmyr написав:А відповідно до Статті 20 Конституції України Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
І як тепер бути?
Mykola Chmyr написав:По-перше, виникає питання: а що саме обирати? Військовий Прапор Української Держави? А чому не прапор Української військової фльоти відповідно до Тимчасового закону про флот УНР від 14 січня 1918 р.? Він більш ніж на півроку "старший". Те саме зі знаками розрізнення звань - в різний час вони були і на петлицях, і на погонах, і на рукавах... І всі гарні, і всі історичні.
Mykola Chmyr написав:По-друге, якщо щось "придумано до нас", це аж ніяк не означає, що це "щось" - єдино вірне рішення. Не варто вважати розробників часів Української революції 1917-20 рр. непогрішимими - вони теж могли помилятися.
Ось Вам приклад. В додатку до наказу ГУВ УНР від 24 квітня 1919 р. ч. 276 передбачався спеціальний знак на петлиці військовиків Юридичної управи - колона, увінчана Державним гербом (Тризубом). Цей спецзнак був продуктом механічної переробки традиційної емблеми правосуддя Російської імперії - колона зі словом “законъ”, увінчана імператорською короною.
Чи потрібна нині така символіка? Напевно, що ні.
Mykola Chmyr написав:По-третє, в країнах з дійсно глибокими і, головне, безперервними традиціями, не бояться змін.
Згадайте хоча б французький орден Почесного легіону. На медальйоні орденського хреста зображувався профіль Наполеона як Першого консула, Наполеона як Імператора, Генріха IV, знов Наполеона, нарешті, Маріанни. Однак не дивлячись на ці метаморфози він залишався орденом Почесного легіону.
Те саме стосується багатьох інших речей, і прапорів також.
Kwasura написав:Гарну збiрку вуйко зiбрав. Хто зна де воно це тепер?...
Повернутись в Геральдика та вексилологія Збройних Сил України
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 34 гостей