Форум Українського геральдичного товариства

...Як відомо, Бельгія як країна поділена на два округи – Фландрію, де живуть 6 мільйонів голландськомовних фламандців, та Валлонію, де проживають 4,5 мільйонів франкомовних валлонців – плюс «незалежний» столичний округ. Відповідно, в Бельгії державними мовами є валлонська та фламандська, про що дуже люблять згадувати поборники російсько-української двомовності. Насправді ж ця ситуація є прикладом не гармонійного співіснування, а тліючого конфлікту, який останнім часом розпалюється все сильніше.
Справа в тім, що із моменту виникнення незалежної Бельгії у 1830 році більш ніж сто років у країні домінували франкомовні валлонці. Французька мова займала панівне становище, франкомовні політики очолювали країну, Валлонія була більш економічно розвиненою. Натомість фламандці, хоч і складали більшість населення, вважалися такими собі бикуватими селюками.
Однак протягом останніх десятиліть ситуація розвернулася в протилежну сторону. Металургія, яка була опорою економічного благополуччя Валлонії, занепала – натомість Фландрія успішно розвинула постіндустріальне виробництво і стала найбагатшим регіоном країни. І фламандці все частіше почали ставити питання – а навіщо ми годуємо цих франкомовних нахлібників?
Кульмінацією політичного конфлікту між фламадською та валлонською частинами Бельгії стали минулорічні вибори. На них перемогла націоналістична фламандська партія «Новий фламандський альянс», яка обстоює незалежність Фландрії. Вона здобула 27 місць у парламенті із 150. Втім, більшості у НФА немає, а сформувати коаліцію, яка призначає уряд, при такій розбіжності політичних підходів виявилося неможливо. Перемовини між НФА та соціалістами, які зайняли друге місце (26 місць) і є найпопулярнішою партією франкофонів, зайшли в глухий кут. Як наслідок, Бельгія продовжує жити без легітимно призначеної виконавчої влади...