В.Б. » 26 липня 2015, 23:51
Навіщо українська геральдика, акцентуючи увагу на картуші, намагається виділитись із європейської? Навіщо, консервуючись у минулому, створює собі додаткові проблеми? Найперша вимога до герба — інформативність, до картуша — декоративність. Прикрашаючи герби, картуш не є власне геральдикою. Він походить зі світу мистецтва. Той світ вільний від геральдичних правил, але тісно пов'язаний з культурною епохою, в якій перебуває. По моді кожної з таких епох виникали різні варіації одного й того ж герба. Гербам це не шкодило. Адже не суперечило блазонам, які віками залишались незмінними і в яких нічого не говорилось про картуші. Тож ці прикраси можна художньо вдосконалювати, або взагалі від них відмовитись. В ХХ столітті так і зробили, повертаючи до герба заокруглений щит.
В картушах з книги "Nouveau…" бачимо буяння творчої фантазії, мистецький розвій. Виконані в одному стилі, в «модному тренді» свого століття, всі картуші різні. В Україні — інакше. Рекомендують і всіляко пропагують до обов’язкового вжитку один вибраний зразок. Вписують до блазону, хоча класична геральдика навіть форму щита не вказує. Той зразок перетворився на закостенілий штамп. Він ніколи нічого не значив в геральдичному сенсі, а в нас нічого не вартий і в художньому. Ось ключова відмінність! Прикрашання шаблоном — не є мистецтво і не робить герб привабливішим. Зате віднімає корисну площу герба, відволікає увагу від щита і фігур на ньому, знижує читабельність. Хотіли таким чином популяризувати українське бароко? Навряд чи цей зразок здатний зацікавити когось, окрім мешканців євро-азійського простору. Чи може, розрахунок якраз на совка, звиклого до всіляких віночків-рамочок?
В тому зразку проглядають деякі нестиковки. Вершиною розвитку барокового гербового картуша став овал в його середині. Інші різновиди були швидше перехідні. Заокруглений щит тоді вже вийшов з моди і чекав свого відродження в ХХ столітті. Він походить із добарокових, навіть доренесансних часів. Вважається за краще при малюванні гербів уникати змішування стилів різних епох. Пізньоготичний (заокруглений) щит і бароковий картуш — саме такий випадок. Картуш, як і намет, не повинен бути фіксованої форми. Адже його треба вписувати і в круглу печатку, і в прямокутну книгу, і в трикутний фронтон будинку. Герб з картушем-ліпниною XVII століття поміж сучасних сталі і скла — сумнівна естетика. Навіщо ця барокова прикраса в гербах міст, заснованих в ХХ столітті? А яка користь від неї містам, що отримали герби ще в XVI — XIV ст.? Невже мета рекомендацій, які багато хто сприймає як директиву — нова геральдика з «українською специфікою»? Сучасна геральдична мода ігнорує картуш. А ми — далеко не її законодавці.
В тотальній картушизації країни немає нічого хорошого. Можна цю прикрасу дозволити, але не рекомендувати. Хоче хтось створити якомусь гербу додатковий варіант з картушем? Будь ласка! Але достатньо володіючи темою. І без копій.