Т.Г.Шевченко - символ?

[Samoilenko]

Вітаю із днем народження Тараса Шевченка!
Маючи нагоду, хочу обговорити такі питання.
1. Яким чином освіжити осучаснити образ Т.Шевченка? Маю на увазі деякі негативні наслідки "специфіки" популяризації поета у радянські часи.
2. Чи не є проблемою наявність в Україні 58 (!) сіл та селищ із назвою Шевченкове ( у більшості випадків названих саме на честь Т.Г.Шевченка)? Проблемою у різному сенсі: ідентифікації чи особливості кожного окремого села, цінності та унікальності самої особистості Тараса Григоровича, і т. ін.
3. Чи повинен бути (якщо так, то яким чином ) впізнаваний образ Т.Шевченка на гербах, емблемах, знаках великої кількості адміністративних одиниць, наукових та культурних установ, осередків, спілок? Як уникнути штампів, кліше, стереотипів?

[Oskar]

Тема слушна. Хоча її, мабуть, треба перенести в "Загальні питання".
Якщо мова про "радянську популяризацію", то це хіба що залишилося по інерції. Хоча зараз на державному рівні обмежуються лише покладанням вінків, а традиційних (ще "досовєцьких") Шевченківських концертів немає ні по телебаченню, ні трансляцій по радіо. Якщо згадати про пасквілі всякої "бузини", то радше мова взагалі йде не про вшанування, а про дискредитацію.

[ABG]

Тему переніс у "Загальні питання".
А щодо назв населених пунктів, то тут взагалі має бути запроваджене впорядкування топоніміки. От в УРСР було 96 Жовтневих та 60 Червоних. З них лише одиниці протягом останніх 20-и років відновили історичні назви. Причому процес перейменувань спершу охопив західні області, згодом дійшов до Дніпра, а тепер зрідка ініціюється на Східній чи Південній Україні.
Мені видається, що тут проблема не в "культі" Шевченка, а в пост-радянському консерватизмі. Тому й залишилися різні Кіровськи та Ленінськи - ніби й "керівної" КПРС уже немає, а цей ідіотизм залишився.

[Балимба]

До присутності портрета Т.Шевченка в символіці. Кілька років назад в журналі "Гуцульщина", який видавався за кордоном ( на жаль не записав номера журналу) прочитав інформацію, якій і досі не вірю. Але разом з тим, добре було б перевірити. В статті мовилося про те, що в збірках Наукової бібліотеки ім. Стефаника серед збірок Антонія Шнайдера зберігається документ з громадською печаткою с. Чорні Ослави із зображенням Т.Шевченка. Єдине, що мені вдалося вияснити до цього часу - це те, що Шнайдер дійсно займався дослідженням даного регіону. Чи дійсно могла існувати така печатка в кінці 19 століття?

[ABG]

Сфрагістичну збірку А. Шнайдера я опрацював у ЛНБ ім. Стефаника повністю. Там зібрані матеріали про печатки міст Галичини, хоча зрідка трапляються й печатки окремих сіл. Щось я не пригадую такої печатки, бо на це звернув би увагу. Хіба мушу взагалі переглянути свої нотатки чи була там печатка Чорних Ославів. Шнайдер скоїв самогубство 1880 р. Щось я сумніваюся, що до цього часу образ Шевченка міг потрапити на печатку села.

Стосовно образу Шевченка в гербах, то був прецедент з гербом Черкаської області, хоча там профіль Шевченка винесено за межі щита як своєрідний клейнод. В принципі, таке трактування ще допустиме. Я готував експертизу на прохання Черкаської обласної ради, там була низка інших зауважень (некоректне зображення у щиті, напис на прапорі), які зрештою в рішенні врахували, а про медальйон-клейнод просили, що для області це принципово, тому я й погодився.
Згодом мене просили зробити проект герба для Моринців. Я дав у проекті зображення кобзаря, який сидить і грає на кобзі. Хтось потім цю ідею переробив - молодий кобзар стоїть у якомусь рябому сюртуці на зеленому пагорбі. Здається, цю переробку затвердили, але ні інформації, ні копії рішення від Моринецької сільради я не отримав.