Форум Українського геральдичного товариства

Вітаю із днем народження Тараса Шевченка!
Маючи нагоду, хочу обговорити такі питання.
1. Яким чином освіжити осучаснити образ Т.Шевченка? Маю на увазі деякі негативні наслідки "специфіки" популяризації поета у радянські часи.
2. Чи не є проблемою наявність в Україні 58 (!) сіл та селищ із назвою Шевченкове ( у більшості випадків названих саме на честь Т.Г.Шевченка)? Проблемою у різному сенсі: ідентифікації чи особливості кожного окремого села, цінності та унікальності самої особистості Тараса Григоровича, і т. ін.
3. Чи повинен бути (якщо так, то яким чином ) впізнаваний образ Т.Шевченка на гербах, емблемах, знаках великої кількості адміністративних одиниць, наукових та культурних установ, осередків, спілок? Як уникнути штампів, кліше, стереотипів?

Тема слушна. Хоча її, мабуть, треба перенести в "Загальні питання".
Якщо мова про "радянську популяризацію", то це хіба що залишилося по інерції. Хоча зараз на державному рівні обмежуються лише покладанням вінків, а традиційних (ще "досовєцьких") Шевченківських концертів немає ні по телебаченню, ні трансляцій по радіо. Якщо згадати про пасквілі всякої "бузини", то радше мова взагалі йде не про вшанування, а про дискредитацію.

Тему переніс у "Загальні питання".
А щодо назв населених пунктів, то тут взагалі має бути запроваджене впорядкування топоніміки. От в УРСР було 96 Жовтневих та 60 Червоних. З них лише одиниці протягом останніх 20-и років відновили історичні назви. Причому процес перейменувань спершу охопив західні області, згодом дійшов до Дніпра, а тепер зрідка ініціюється на Східній чи Південній Україні.
Мені видається, що тут проблема не в "культі" Шевченка, а в пост-радянському консерватизмі. Тому й залишилися різні Кіровськи та Ленінськи - ніби й "керівної" КПРС уже немає, а цей ідіотизм залишився.

До присутності портрета Т.Шевченка в символіці. Кілька років назад в журналі "Гуцульщина", який видавався за кордоном ( на жаль не записав номера журналу) прочитав інформацію, якій і досі не вірю. Але разом з тим, добре було б перевірити. В статті мовилося про те, що в збірках Наукової бібліотеки ім. Стефаника серед збірок Антонія Шнайдера зберігається документ з громадською печаткою с. Чорні Ослави із зображенням Т.Шевченка. Єдине, що мені вдалося вияснити до цього часу - це те, що Шнайдер дійсно займався дослідженням даного регіону. Чи дійсно могла існувати така печатка в кінці 19 століття?

Сфрагістичну збірку А. Шнайдера я опрацював у ЛНБ ім. Стефаника повністю. Там зібрані матеріали про печатки міст Галичини, хоча зрідка трапляються й печатки окремих сіл. Щось я не пригадую такої печатки, бо на це звернув би увагу. Хіба мушу взагалі переглянути свої нотатки чи була там печатка Чорних Ославів. Шнайдер скоїв самогубство 1880 р. Щось я сумніваюся, що до цього часу образ Шевченка міг потрапити на печатку села.

Стосовно образу Шевченка в гербах, то був прецедент з гербом Черкаської області, хоча там профіль Шевченка винесено за межі щита як своєрідний клейнод. В принципі, таке трактування ще допустиме. Я готував експертизу на прохання Черкаської обласної ради, там була низка інших зауважень (некоректне зображення у щиті, напис на прапорі), які зрештою в рішенні врахували, а про медальйон-клейнод просили, що для області це принципово, тому я й погодився.
Згодом мене просили зробити проект герба для Моринців. Я дав у проекті зображення кобзаря, який сидить і грає на кобзі. Хтось потім цю ідею переробив - молодий кобзар стоїть у якомусь рябому сюртуці на зеленому пагорбі. Здається, цю переробку затвердили, але ні інформації, ні копії рішення від Моринецької сільради я не отримав.