Прапори цеху вінницьких шевців

[ABG]

Ще на 5-й геральдичній конференції була на цю тему доповідь, потім опублікована:
Юрій ЛЕГУН (Вінниця). Прапори цеху вінницьких шевців з колекції Обласного Краєзнавчого музею // П’ята наукова геральдична конференція (Львів, 10-11 листопада 1995 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. – Львів, 1995. – С. 42-43.

Тепер ще до цього матеріалу:

Висоцька К. І.
Відреставровані раритети
У травні 2007 року з нагоди Міжнародного Дня музеїв у виставковій залі Вінницького обласного краєзнавчого музею була створена виставка "Друге життя музейних експонатів", яка презентувала раритети зі збірки Вінницького обласного краєзнавчого музею, яким повернуто друге життя художниками-реставраторами Національного науково-дослідного реставраційного центру України. [...]
Увазі відвідувачів було представлено також два рідкісних цехових прапори [3: Фонди ВОКМ.- КВ. 6214.- Т. 838], які, вірогідно, були виготовлені в різні періоди (один - з червоної великовізерунчастої камки другої половини XVIII ст., другий - з дрібновізерунчатого жакарду кін. XVIII - поч. XIX ст.). Весь час вони зберігались у музеї як один цеховий прапор Вінницьких шевців ХІХ ст. ви­го­тов­ле­ний з двох по­лот­нищ пря­мо­кут­ної фор­ми, зши­тих між собою. За­галь­ні роз­мі­ри (без древ­ка) 178 х 217 см. Од­не по­лот­ни­ще з жа­кар­до­вої великовізе­рун­ча­тої тка­ни­ни сі­ро-бла­кит­но­го ко­льо­ру, в цен­трі - вши­тий ве­ли­кий латинський хрест (77 х 80 см) із тем­но-сі­рої тканини, на тлі - кіль­ка зна­ків, сим­во­ліч­не зна­чен­ня яких ще пот­ре­бує ґрунтовного до­слі­джен­ня. Ін­ше по­лот­ни­ще - з ін­тен­сив­но-чер­во­ної шов­ко­вої тка­ни­ни ти­пу "кам­ка", в цен­трі вши­тий аналогічний хрест з жакардо­во­го дрібнові­зе­рун­ча­то­го шов­ку жовто-зо­ло­то­го із си­нім ко­льо­рів. Та­кою ж тка­ни­ною на­ши­ті сим­во­ли на внут­ріш­ньо­му тлі по­лот­ни­ща, що ­дає під­стави вва­жа­ти, що в ми­ну­ло­му пра­пор був пе­ре­ли­цьо­ва­ний (по­лот­ни­ща зши­ті ли­це­вою сто­ро­ною все­ре­ди­ну). Чер­во­не шов­ко­ве по­лот­ни­ще об­ши­те по пе­ри­мет­ру ба­хро­мою із су­хо­зліт­ки і мало роз­мі­ри мен­ші, ніж сі­ро-бла­кит­не жа­кар­до­ве по­лот­ни­ще (бли­зько 158 х 200 см). Пра­пор мав дві ­ши­ті сис­те­ми крі­п­лен­ня по­лот­нищ до древ­ка, на обох - сліди руйнації від користування в минулому. Древ­ко по­мі­ще­не в ме­та­ле­ву тру­бу жов­то­го ко­льо­ру, до верх­ньої час­ти­ни древ­ка крі­пить­ся май­же сфе­рич­ної фор­ми на­верш­шя з ана­ло­гіч­но­го жов­то­го ме­та­лу.
Стан збереження пам'ятки незадовільний. Тка­ни­на мала силь­но ос­лаб­ле­ні фі­зи­ко-хі­міч­ні вла­сти­во­сті, вна­слі­док чо­го спос­те­рі­га­ла­ся пе­ре­со­хлість, лам­кість, втра­та ела­стич­но­сті та міцності во­ло­кон, стій­кі де­фор­ма­ції. Пра­пор мав за­галь­ні та ло­каль­ні за­бруд­нен­ня, чис­лен­ні роз­ри­ви, по­тер­то­сті, ви­си­пан­ня ни­ток ос­но­ви та піт­кан­ня, втра­ти фраг­мен­тів шов­ку різ­них роз­мі­рів, ос­лаб­лен­ня та змі­ну ін­тен­сив­но­сті барв­ни­ка. На­яв­ні силь­ні оси­пан­ня та втра­ти фраг­мен­тів ба­хро­ми, роз­ри­ви та руй­на­ція обох по­лот­нищ, особ­ли­во шов­ко­во­го. В ок­ре­мих міс­цях тка­ни­на зна­хо­дила­ся в де­ст­рук­то­ва­но­му ста­ні. На­яв­ні слі­ди ре­мон­тів у ви­гля­ді на­ши­тих та під­клеє­них ла­ток, што­пань та за­ши­вань різ­но­го ґа­тун­ку.
Ме­тал ба­хро­ми та на­верш­шя вкри­тий за­бруд­нен­ня­ми та про­дук­та­ми ко­ро­зії тем­но-ко­рич­не­во­го, сі­ро­го, чор­но­го та зе­ле­но­го ко­льо­рів. Ме­та­ле­ва нит­ка мала роз­ри­ви, оси­пан­ня, втра­ти фраг­мен­тів. На­верш­шя де­фор­мо­ва­не, мало не­ве­ли­ку втра­ту в ниж­ній час­ти­ні ви­ро­бу.
Пам'ятка не мала ек­спо­зи­цій­но­го ви­гля­ду і пот­ре­бувала ком­плек­су рес­тав­ра­цій­но-консерваційних за­хо­дів.
У результаті проведеного комплексу реставраційно-консерваційних заходів тка­ни­на прапора була очи­щена від за­галь­них за­бруд­нень, мак­си­маль­но ос­ла­блені ло­каль­ні пля­ми. Слі­ди ре­мон­ту були ви­да­лені, підібрана та під­го­то­влена дуб­люю­ча ос­но­ва для кожного виду тканини. Місця розривів, висипань та втрат були здуб­льо­вані на но­ву ос­но­ву: червоне полотнище - на шовковий атлас, сіро-блакитне бавовняне полотнище та системи кріплення до древка - на ексцельсіор, дрібнові­зе­рун­ча­тий шов­к жовто­го із си­нім ко­льо­рів - на атлас та газ. Всі дублювальні основи були попередньо продекатировані та затоновані у відповідний колір металовмісними барвниками. Кра­ї дуб­лю­вань ук­рі­плені, проведена пластифікація волокон.
Розгляд полотнищ прапора та системи кріплення до древка вказує на те, що прикріплені один до одного полотнища - самостійні прапори, які були у використанні кожен окремо, а зшиті разом після руйнації від користування. Рішенням розширеної реставраційної ради Національного науково-дослідного реставраційного центру України за участю фахівців Вінницького обласного краєзнавчого музею було вирішено залишити обидва полотнища як окремі вироби та поставити на прапор із червоного шовку нову підкладку для надання додаткової міцності та завершеного експозиційного вигляду. Для підкладки був використаний затонований у червоний колір мадаполам.
Ретельне дослідження тканин прапора дає підстави припустити, що ці два полотнища, вірогідно, були виготовлені в різні періоди. Червона великовізерунчаста камка характерна для текстильних центрів Європи XVIII ст. (камка - гладкофарбована тканина з натурального шовку, в якій візерунок утворюється поєднанням блискучої та матової поверхонь), дрібнові­зе­рун­ча­тий жовто­-си­ній жакард - середини та другої половини XVIII ст., бавовняний жакард з рослинно-геометричним орнаментом - кінця XVIII - першої половини ХІХ століття. Всі барвники стійкі й натуральні - це дає впевненість стверджувати, що виготовлені тканини до середини ХІХ століття. Цілком можливо, що червоний прапор був зроблений із дорогих привізних шовків у другій половині XVIII ст., а після його руйнації виготовлений на початку ХІХ століття новий прапор із вітчизняної тканини, а зруйнований, але дорогий - нашитий на новий дешевший.
Реставрацію прапора провели Мінжуліна Тетяна Володимирівна - художник-реставратор творів з тканин та металу, завідувачка сектором реставрації творів з тканин Національного науково-дослідного реставраційного центру України і Гаврилюк Олена Олександрівна - художник-реставратор творів з тканин та шкіри Національного музею історії України.
(http://muzey.vn.ua/node/193)