Про розвінчування чергових "сенсацій" на: http://prostir.museum/publications/ua?id=634:
'Секс на благо України' та інше…
Автор: Oльга Перелигіна, Головний зберігач Львівського історичного музею
У першому цьогорічному числі часопису "Музеї України" уміщено матеріал з багатообіцяючою назвою "Музейне відкриття року". (Див.: Тригуб В. Музейне відкриття року // Музеї України. – 2009. – № 1. – С. 2 – 3.).
Редакція журналу повідомляє, що вже визначила "Краще музейне відкриття року": "Ним стала неймовірна історія морського козацького прапору [правопис при цитуванні тут і далі збережено – О. П.], з н а й д е н о г о [розрядка моя – О. П.] у запасниках Львівського історичного музею". (Там само. – С. 2.).
Подробиці цієї "неймовірної історії" перед тим були описані журналістом Віктором Тригубом у часописі "Музеї України" (він же редактор видання) та на кількох сайтах в Інтернеті, зокрема на web-сторінці згаданого журналу. Як працівник Музею, знаючи ситуацію зсередини, дозволю собі кілька коментарів.
У фондах Львівського історичного музею справді зберігається цікава пам’ятка – копія запорозького прапора, виконана, як вважають музейні фахівці, наприкінці XIX – на початку XX ст. з оригіналу XVIII ст. В. Тригуб повідомляв у своїх публікаціях, що прапор потрапив до музею "загадково", "якимось дивом", розповідав "захопливу історію" про "національно свідому галичанку", "красиву, але національно свідому українку", яка "закохала" у себе директора Краснодарського музею." "Обоє буквально збожеволіли". "Закоханий директор" віддав їй прапор, себто пам’ятку з музейного зібрання, яка, за словами автора, "росіянам просто була не потрібна" [на тобі, Боже, що мені не гоже. – О. П.]. "Дуже ризикуючи", "героїня" перевезла прапор до Львова з Краснодару. (Див. В. Тригуб. Морський прапор запорожців // Музеї України. – 2007. – № 2/3. – С. 5.; httр://narodna. рravda.com.ua – 30.05.2007.).
З архівних документів відомо, що прапор та ще декілька предметів надіслали до Львівського історичного музею поштою з Краснодару працівники Музею, які перебували там у відрядженні. Ці предмети вони одержали з Краснодарського історико-краєзнавчого музею в рамках міжмузейного обміну. У 1950 році (саме тоді з Краснодару був переданий прапор) практично всі музейні науковці, як це випливає з музейного річного звіту, виїздили у відрядження, зокрема для ознайомлення з діяльністю музеїв у інших регіонах – до Москви, Ленінграда, Краснодару, Новочеркаська, Києва, Чернігова, Харкова, Ужгорода та інших міст. Тривалість відрядження нерідко доходила до кількох тижнів. Тому, власне, і був прапор висланий поштою, бо львівські музейники поїхали далі за запланованим маршрутом. А щодо ризику перевезення – тепер куди більше ризикують, але то інша тема.
На жаль, журналіст не пояснив, хто ж з відряджених музейних співробітників – Всеволод Мінін-Колбасин (росіянин за походженням) чи Іван Величко (українець з Полтавщини) – виступав у ролі "національно свідомої галичанки". Такий "подвиг" був би належно оцінений. Як писав наш автор: "Секс на благо України". (Тригуб В. Морський прапор запорожців httр://narodna. рravda.com.ua – 30.05.2007.).
Він же просив "львівських колег провести розслідування, знайти прапор і оприлюднити ім’я героїні". (Тригуб В. Морський прапор Січі знайдено у Львові http://h.ua/story/156750/ – 13.12.2008.). Музейний зберігач фондової групи "Тканини" В. Петрова ознайомила представників мас-медіа на їхнє прохання із архівними документами, де йшлося про те, хто передав прапор у фонди. В результаті В. Тригуб повідомив громадськість про наступне: "Можливо прапор привіз чоловік, співробітник музею. А закохався він у керівницю Кубанського музею?" (В. Тригуб. Легенда про морський прапор козаків із Львова httр://www.museum-ukraine.org.ua. – 17.12.2008.). No comment…
Автори розміщених на інтернет-сайтах матеріалів (2008), як і стаття в журналі "Музеї України" (2009), намагаються переконати читачів у тому, що саме журналісти "знайшли" у Музеї практично нікому не відомий раритет. Зокрема: "Першою знайшла прапор... журналістка телерадіокомпанії "Люкс" Марічка Крижанівська". ( Див.: Тригуб В. Музейне відкриття року // Музеї України. – 2009. – № 1. – С. 3.).
Повірити у таке можуть лише люди геть зовсім не обізнані з музейною справою. Музейне зібрання не те місце, де кожен бажаючий може експромтом щось знайти і зробити на ходу відкриття. Тим більше, що подібні "знахідки" вимагають спеціальних фахових знань. В. Тригуб пише, що журналістка Н. Мацейко "спільно з хранительницею розшукувала прапор" у фондах. (Там само.). Якби їм і справді довелось це робити, то пошуки тривали б не один місяць, адже музейні фонди налічують тисячі предметів. Зазвичай хранителі (у сучасній термінології – зберігачі) навіть з пам’яті добре орієнтуються у тому, де знаходяться довірені їм цінності. Або ж використовують топографічний покажчик.
"То окрема розмова, як Наталка [журналістка Н. Мацейко – О. П.] пробивалася в фонди", – читаємо у часописі. (Там само.). Дуже просто "пробивалася". Як всі. Спочатку одержала дозвіл у директора. Як пише сам В. Тригуб, журналістів директор Музею Б. Чайковський зустрів "дуже люб’язно". Від кабінету директора до фондосховища три хвилини ходу. Тут важливо лише те, щоб хтось з відповідальних співробітників не мав вихідного саме в той день, коли зацікавлена особа приходить у музей без попередньої домовленості. Дай Боже нашим журналістам так "пробитися" у фонди Ермітажу.
Якою ж була подальша доля переданого 1950 року до Музею прапора? Ось версія журналіста, оприлюднена в Інтернеті: "Прапор оформили в музеї і надійно заховали до кращих часів. Про реліквію знало дуже обмежене коло людей. Лише після початку перебудови, полотно показали кільком історикам… " (Тригуб В. Морський прапор Січі знайдено у Львові! http://h.ua/printstory/156750/ – 13.12.2008; httр://www.museum-ukraine.org.ua – 13.12.2008.). А от ветеран Музею, художник, Л. Столяр (нині на пенсії) пам’ятає, як власноручно повісив прапор у новозбудованій, після ремонту музейного приміщення, експозиції відділу історії феодалізму. Було це у 1955 році. Прапор експонували до чергової перебудови відділу, а саме до 1973 року. В експозицію повернули після 1991 року. Кілька років тому, оновлюючи експозиційний розділ, прапор замінили іншим цінним експонатом. За останнє десятиріччя ця пам’ятка була представлена для публічного огляду, як фіксують документи, впродовж 1998 – 2003 рр. За 25 років експонування копію козацького прапора бачили сотні тисяч львів’ян і гостей міста (за рік Музей відвідує близько 400 тисяч осіб). Вони саме і склали те "дуже обмежене коло людей", про яке пишуть наші журналісти.
Представники мас-медіа стверджують також, що про привезений до Музею прапор "ніякої інформації в пресі і літературі не було". (Там само). Тобто першість публікації належить їм. Мабуть, треба добре знати бібліографію питання, щоб брати на себе сміливість видати список літератури, де був опублікований наш прапор. Тому наведу лише кілька прикладів, що лежать на поверхні. У путівнику по експозиції відділу історії феодалізму Львівського історичного музею згадувалась копія прапора Запорозького війська та було уміщено фото експоната. (Див: Відділ історії феодалізму [Львівського історичного музею]: Путівник по експозиції / Склали: К. Бернякович та Г. Власова; Фото В. Ольхом’яка; Львів. іст. музей. – Львів, 1959. – С. 68, 70.). Путівник мав наклад 3 тисячі примірників! Зауважмо, що в ті часи книжки в обов’язковому порядку надсилались у бібліотеки країни. Фотографії прапора (аверс та реверс) були опубліковані у статті І. Величка 1968 року ( про це далі. – О. П.). Кольорове зображення прапора уперше було опубліковане в буклеті, виданому до сторіччя Музею в 1993 році. Нагадаймо, що музейні видання поступають не лише в бібліотеки, а й у продаж.
Як оригінал прапора, так і його копія, що зберігається нині у фондах Львівського історичного музею, неодноразово ставали об’єктами досліджень українських науковців. Вчений-археолог та мистецтвознавець М. Макаренко (1877 – 1938) у своїй статті, присвяченій українським корогвам в Ермітажі, наводив їх опис за каталогом Е. Ленца 1908 року видання. Серед цих пам’яток був описаний також прапор, копія якого нині зберігається у Львові. (Див.: Макаренко М. Запорозькі клейноти в Ермітажі. Корогви // Україна. – 1924. – Кн. 3. – С. 25 – 38). Стаття М. Макаренка у наш час була передрукована в часописах "Пам’ятки України" (1994 ) та "Хроніка-2000" (2003 ). У публікаціях В. Тригуба праця М. Макаренка згадувалась, на жаль, з суттєвими помилками щодо вихідних даних. (Див.: Тригуб В. Морський прапор Січі знайдено у Львові httр://www.museum-ukraine.org.ua – 13.12.2008.).
Порівняльний аналіз прапора з фондів Львівського історичного музею з прапором XVIII ст., описаним у статті М. Макаренка, дав у своїй публікації науковий співробітник Львівського історичного музею І. Величко (той самий, котрий їздив в Краснодар). Він зауважив, що, хоча зображення і написи на обох прапорах практично ідентичні, проте існують розбіжності у розмірах. До того ж полотно прапора з львівської колекції має один шов, а оригінал XVIII ст. – два. (Див.: Величко І. До історії запорозького прапора XVIII ст. // Архіви України". – 1968 . – № 2 – С. 29 – 33.). Від себе додамо, що шов на тканині прапора з львівської збірки зроблений на швейній машинці, чого у XVIII ст. бути не могло.
Завідувач Львівського історичного музею мистецтвознавець С. Богданов вказує, що характер живопису на полотні прапора відповідає періоду кінця XIX – початку XX ст. Отже, львівський прапор є копією, як, зрештою, і писав про це І. Величко. Музейні науковці переконані: цінність цієї копії поза сумнівами. Очевидно, що вона потребує подальших досліджень, особливо з боку матеріалознавців. І безперечно фахової реставрації. Повернімося, однак, до публікації І. Величка. Цікаво, що автор звертався до колег з Ермітажу з питанням, де ж знаходиться оригінал, описаний у каталозі Е. Ленца та статті М. Макаренка? У липні 1959 року він одержав відповідь старшого наукового працівника Державного Ермітажу, хранителя фонду прапорів К. Мамаєва: "По имеющимся у нас сведениям запорожские знамена были переданы в 20-х годах на Украину, в частности в киевские музеи. В собрании Эрмитажа в настоящее время хранится лишь одно (фрагментарное) знамя запорожского Шкуринского куреня второй половины XVIII в. Путь запорожских знамен после передачи их из Эрмитажа нас тоже очень интересует…" (Там само. – С. 32.).
Публікація І. Величка не залишилася поза увагою дослідників. На неї покликалися у пізніший час українські історики В. Сидоренко (1972 ) та С. Кот. (2007 ). Вони досліджували історію передачі запорозьких реліквій з Росії до України у міжвоєнний період. Сергій Кот у 1995 році побував у нашому Музеї, оглядав прапор, вивчав архівну документацію. Згодом він опублікував ґрунтовну працю (і не одну) щодо проблем втрат українських культурних цінностей. Для нас особливо важливими є опубліковані дослідником рідкісні документи передачі музейних цінностей з російських музеїв до України у 1932 році, зокрема акт передачі, у якому зазначений оригінал прапора Війська Запорозького XVIII ст., що перебував на той час в Ермітажі. (Див.: Кот С. Шукаючи втрачені клейноди. У справі повернення й реституції культурних цінностей українського козацтва // Пам’ятки України. – 2007. – № 2. – С. 87 – 111.). Сучасне місцезнаходження цієї пам’ятки не вдалося досі встановити. Звичайно, якщо не брати до уваги галасливих заяв наших журналістів на кшталт: "Морський прапор Січі знайдено у Львові!". С. Кот цікавився подальшою долею переданих реліквій. Чимало їх загинуло в роки німецької окупації. Дослідник описував також копії окремих пам’яток, що нині зберігаються в українських музеях, зокрема надав інформацію про прапор з Львівського історичного музею. (Там само. – С. 107.). Таким чином, твердження про те, що про львівський прапор "ніякої інформації в пресі і літературі не було", м’яко кажучи, не витримує критики.
Одночасно В. Тригуб повідомив громадськість про знану йому "надсекретну операцію" ЦРУ США, пов’язану з фотографуванням закритих фондів Ермітажу. За його даними: "Нещодавно, американці зняли гриф секретності з тих знімків. Справа в тому, що в архівному управлінні, працював один національно свідомий українець…" Канал, через який редакція отримала [не інакше як з ЦРУ – О. П.] фото запорозького прапора, що, за словами В. Тригуба, зберігається в спецхрані Ермітажу, редакція, як годиться, зберігає у секреті: "Якимось чином, фотографія, як ми розуміємо, ОРИГІНАЛУ морського козацького прапору з Ермітажу, опинилася в руках співробітників журналів "Музеї України" і "Нова Січ" Не питайте, як. Взяла, і опинилася". (Див. Тригуб В. Морський прапор запорожців // Музеї України. – 2007. –№ 2/3. – С. 5.; Морський прапор Січі знайдено у Львові! httр://www.museum-ukraine.org.ua – 13.12.2008.). Підпис до фотографії прапора, що прикрашає обкладинку журналу "Музеї України" однозначно свідчить про те, що це прапор з Ермітажу. (див."МузеїУкраїни" № 2/3 за 2007 рік). А вже наприкінці 2008 року редактор журналу радісно повідомив, що "морський прапор Січі знайдено у Львові", "хоча дехто припускає, що його слід шукати у закритих фондах Ермітажу". (Тригуб В. Морський прапор Січі знайдено у Львові! httр://www.museum-ukraine.org.ua. – 13.12.2008.).
"Романтично-загадкова стаття" про козацький прапор, як вказує її автор В. Тригуб, "написалася сама собою". На його думку: "Наша спонтанно створена команда спрацювала блискуче…Розслідування вийшло у наших фірмових традиціях…А факт знахідки [річ ясна, журналістами – О. П.] такого знакового історичного експонату [насправді експонатом називається предмет виставлений для публічного огляду, а журналісти "знайшли" прапор у фондосховищі – О. П.] став сенсацією." (Див.: В. Тригуб. Легенда про морський прапор козаків із Львова // httр://www.museum-ukraine.org.ua. – 17.12.2008.).
Таким чином, "відкриття Америки" власного приготування редакція журналу "Музеї України" оголосила "Кращим музейним відкриттям року". У наших колег, схоже, накопичився великий досвід виготовлення "сенсацій". "Ми давно тримаємо світовий рівень історичних сенсацій", – скромно повідомляє редактор часопису. (Тригуб В. Морський прапор Січі знайдено у Львові http://h.ua/printstory/156750/ – 13.12.2008.).
Що ж робити тепер присоромленим музейникам? Адже саме журналісти "знайшли" у фондах раритет, про цінність якого вони, музейні працівники, ніби й не здогадувалися, принаймні, як це випливає з журналістських заяв, не публікували і не виставляли прапор на публічний огляд, а тепер довідалися від журналістів стільки нового? "Голівуд відпочиває", за словами В. Тригуба. У відповідь спадає на думку прочитана у когось з російських класиків фраза:
"Примите же от нас горячую, слегка подгоревшую благодарность".
До речі. З тексту публікації "Музейне відкриття року" (2009) незрозуміло, що саме знайшли журналісти: оригінал, місцезнаходження якого документально не підтверджено, чи одну з відомих копій? Питання про те, де ж нині знаходиться автентичний прапор XVIII ст. і чи він взагалі зберігся, надалі залишається відкритим, але про це у згаданій публікації нічого не сказано.
Мабуть тепер редакція зайнята пошуками нових "сенсацій". Як повідомив редактор, вони "почули ще кілька захопливих історій". (Тригуб В. Легенда про морський прапор козаків зі Львова httр://www.museum-ukraine.org.ua – 17.12.2008; http://h.ua/story/157519/ – 17.12.2008). Схоже, нас чекає черговий "серіал" від редакції журналу "Музеї України".
Приємних вам кошмарів, шановні читачі!
15 травня 2009 року