“Командні хоругви” Галицької Армії (серпень 1919 р.)

Історичні мілітарні символи

“Командні хоругви” Галицької Армії (серпень 1919 р.)

Повідомлення ABG » 15 лютого 2013, 23:09

Чмир М. “Командні хоругви” Галицької Армії (серпень 1919 р.) // Знак. — 2006. — Ч. 40. — С. 8-9.

Також передрук у: Військово-історичний альманах. - 2006. - Ч. 2 (13). - С. 149-154.
http://militarist.milua.org/via/VIA_13-Chmyr.pdf

“Командні хоругви” Галицької Армії (серпень 1919 р.)

Історія розвитку прапорів у збройних силах українських державних утворень 1917-20 рр. все ще містить багато “білих плям”. Тож не може не тішити той факт, що одною “білою плямою” поменшало завдяки опублікуванню М. Ковальчуком наказу Військам Дієвої Армії УНР від 30 липня 1919 р. ч. 323 [1]. Відповідно до цього наказу частини Дієвої Армії мали прийняти для зазначення місця розташування штабів, управлінь, а також військових частин (останнім – замість “лінійних значків” [2]) т. зв. “стяги” згідно опису, що додавався. Стяги вищих штабів (Штаб Дієвої Армії, штаби групи військ, пішої дивізії, окремої кінної бригади та управління гарматної бригади) повинні були мати розмір 40 на 60 дюймів (1 на 1,5 метри), стяги полків – 32 на 48 дюймів (0,8 на 1,2 метри), стяги куренів – 24 на 36 дюймів (60 на 90 см), стяги сотень — 16 на 24 дюйми (40 на 60 см). Стяг Штабу Дієвої Армії являв собою “національний прапор” (зазначалося, що “верхня полоса блакитного кольору, нижня – жовтого”) із зображенням Державного герба та літерами “Ш.Д.А.” чорної матерії. Стяги штабів груп військ [3] передбачалися такі ж, але Державний герб зображався у верхньому куті біля древка, посередині мали бути абревіатури назв груп. Стяги штабів пішої дивізії, окремої кінної бригади та управління гарматної бригади мали колір відповідного роду зброї (блакитний, жовтий або червоний), на них розміщувалися номери та абревіатури назв з’єднань, а також додаткові емблеми. Стяги полків також встановлювалися кольору роду зброї, посередині був ромб (для 1-го полку в дивізії чи бригаді – червоний, для 2-го — зелений, для 3-го — білий) з номером. Курені мали стяги кольору свого полку з вертикальною смугою 6 дюймів (37,5 см) завширшки (1-й курінь у полку — червоною, 2-й — зеленою, 3-й — білою). Колір стягів сотень відповідав кольору полку, по вертикалі розміщувалася смуга 6 дюймів завширшки кольору куреня, а по горизонталі — смуга 3 дюйми (7,5 см) завширшки кольору сотні (1-а сотня — червона, 2-а — зелена, 3-я — біла, 4-а — чорна). Сотні кінного полку мали жовті стяги, вертикальна смуга була кольору полку, горизонтальна – червона, зелена, біла чи чорна. Всі сотенні стяги мали кутовий виріз. Стяги кулеметних сотень були без смуг, з “відзнаком кулемета”. Стяги окремої кінної сотні та технічного куреня мали розмір стяга пішого куреня, але були з вирізом. На жовтому стязі окремої кінної сотні був чорний номер, на чорному стязі технічного куреня – “відзнак техничних військ” і номер червоної матерії. Саперна сотня і сотня зв’язку, що входили до складу технічного куреня, також мали чорні стяги. На стязі саперної сотні по горизонталі розміщувалася червона смуга 3 дюйми завширшки, на стязі сотні зв’язку смуга була жовта. У лівому верхньому куті обох стягів передбачалися відповідні емблеми. Запасні курені й сотні мали малинові стяги, запасний кінний полк і його сотні – світло-коричневі. Слід особливо наголосити на тому, всі ці стяги виконували суто розпізнавальну функцію і не мали значення Бойових прапорів військових частин. Встановлення стягів в Дієвій Армії УНР означало запозичення досвіду збройних сил Російської імперії [4].
Очевидно, за прикладом Дієвої Армії УНР, прапори для позначення місця розташування органів військового управління було запроваджено і в Галицькій Армії, яка в середині липня 1919 р. перейшла на територію Наддніпрянщини. Відповідно до § 2 Наказу Військам від 22 серпня 1919 р. ч. 126 “місця постоів висших Команд” належало позначати т. зв. “командними хоругвами” [5]. Наказ мав додаток з їх малюнками. “Командна хоругов” Начальної Команди Галицької Армії (НКГА) встановлювалася синьо-жовта, розміром 50 на 75 см, з Тризубом посередині (мал. 1). Такі ж “командні хоругви” отримали Команда Етапу Армії [6] (мал. 2) та команди корпусів (мал. 3), але посередині мали розміщуватися літера “Е” або номер корпусу римськими цифрами. Для команд бригад “командні хоругви” встановлювалися аналогічного розміру, але трикутної форми (мал. 4), з номерами, виконаними арабськими цифрами (для кінної бригади: “К. І.”). Тризуб, літера “Е” та цифри повинні були виготовлятися з чорної матерії [7].
Отже, як і “стяги” Дієвої Армії УНР, “командні хоругви” Галицької Армії мали суто розпізнавальне значення. Система “командних хоругов” була значно простішою, ніж система “стягів”. Встановлення двох видів “командних хоругов” (прямокутна та трикутна), очевидно, переслідувало мету полегшити розпізнавання. Варто відмітити послідовність у використанні державних символів — на “командній хоругві” НКГА розміщувалося зображення Тризуба, у вигляді Тризуба був і нарукавний знак приналежності до цього органу військового управління, запроваджений Наказом Військам від 14 червня 1919 р., ч. 12 (мал. 5) [8].
Звертає на себе увагу той факт, що всі “командні хоругви” Галицької Армії були синьо-жовті, тоді як “стяги” Штабу Дієвої Армії УНР та штабів груп військ – блакитно-жовті. Причиною таких розбіжностей є особливості розвитку державної символіки УНР та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР, з кінця січня 1919 р. – Західна Область УНР). Відповідно до п’ятого артикулу “Тимчасового основного закону про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії”, ухваленого Українською Національною Радою 13 листопада 1918 р., Державний прапор встановлювався “синьо-жовтий” [9]. Отже, “командні хоругви” НКГА, Команди Етапу Армії та команд корпусів фактично являли собою Державний прапор ЗУНР з відповідними доповненнями. Після затвердження 3 січня 1919 р. Українською Національною Радою Ухвали про Злуку УНР та ЗУНР Герб ЗУНР почав витіснятися Гербом УНР – Тризубом, але кольори Державного прапора змін не зазнали. Натомість національний прапор УНР був блакитно-жовтий. Слід зазначити, що термін “національний прапор”, що вживався у документах того часу, відповідає терміну “державний прапор”, вживаному нині. Згідно з тимчасовим законом про флот УНР, ухваленим Центральною Радою 14 (27) січня 1918 р., прапором Українського торговельного флоту мало бути “полотнище в двох – блакитному і жовтому кольорах” [10]. На наш погляд, встановлення прапора Українського торговельного флоту фактично означало встановлення національного прапора УНР. Відомо, що у Російській імперії роль національного прапора довгий час виконував біло-синьо-червоний комерційний прапор, який у 1896 р. імператор повелів в усіх випадках визнавати національним [11]. Крім того, в більшості країн світу національний і торговельний прапори є однаковими. В літературі зустрічається твердження про те, що 22 березня 1918 р. Центральною Радою був затверджений жовто-блакитний прапор [12]. Та оскільки жодних посилань на конкретний нормативно-правовий акт дослідники не наводять, згадане твердження видається нам бездоказовим. Так само з праці в працю кочує інформація, нібито під час правління Гетьмана П. Скоропадського порядок кольорів на прапорі було змінено — з жовто-блакитного він став блакитно-жовтим [13]. Але й у цьому разі посилання відсутні. Ми ж маємо підстави стверджувати, що ніяких змін герб (Тризуб) та прапор (блакитно-жовтий) тоді не зазнали. 17 липня 1918 р. товариш (заступник) Морського міністра капітан 1-го рангу М. Максимів надіслав Міністру закордонних справ опис та малюнок військового прапора Української Держави, затвердженого Гетьманом. При цьому у супровідному листі зазначалося, що комерційний прапор “залишається попередній: 2 горізонтальні полоси — зверхня – блакитна, нижня — жовта” [14]. Отже, блакитно-жовтий прапор, встановлений за Центральної Ради, був без змін успадкований Гетьманом, а згодом — Директорією. Тому під час спільних бойових дій Армії УНР і Галицької Армії в цих арміях використовувався один герб, але різні прапори!
Та повернімось до “командних хоругов” Галицької Армії. На жаль, ми не маємо достовірних даних про те, чи користувалися ними на практиці. Зате відомо, що зображення “командної хоругви” НКГА було використано при оформленні обкладинки журналу “Український скиталець”, який видавався для інтернованих військовиків Галицької Армії в Чехословаччині. “Командна хоругва” на обкладинці виступає в ролі Державного прапора.
Таким чином, “командні хоругви” за Наказом Військам від 22 серпня 1919 р. ч. 126, відображали особливості структури Галицької Армії та її символіки, їх система істотно відрізнялася від системи “стягів”, встановленої в Дієвій Армії УНР 30 липня 1919 р. Порівняння “командних хоругов” Галицької Армії зі “стягами” Дієвої Армії УНР засвідчує існування розбіжностей у визначенні національних кольорів, що має важливе значення у справі дослідження української державної та військової символіки 1917-1920 рр.

Микола ЧМИР (Київ)
________________
Примітки:
1 Наказ командування армії УНР про запровадження у військах прапорів єдиного зразка (1919 р.) // Військово-історичний альманах. — 2006. — Ч.1 (12). — С. 145-153.
2 У збройних силах Російської імперії в піхотних, інженерних та спеціальних частинах, а також військово-навчальних закладах застосовувалися лінійні значки (“линейные значки”) по одному на роту і окремий – на батальйон. За допомогою цих значків позначалися місця шикування військових частин під час параду або стройового огляду, а також лінії проходження військ урочистим маршем та дистанції між підрозділами.
3 На момент встановлення “стягів” в Дієвій Армії УНР було три групи: Запорізька, Волинська та Січових Стрільців. До складу групи входило декілька піших дивізій та окремих кінних бригад.
4 Шевяков Т. Н. Знамена и штандарты Российской импе-раторской армии конца ХІХ — начала ХХ вв. — Москва, 2002. — С. 40-42, 36-39; Ульянов И. Э. Регулярная пехота 1855-1918. — Москва, 1998. — С. 136.
5 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі — ЦДАВО України). — Ф. 2192. — Оп. 2. — Спр. 1. — Арк. 219.
6 Під час Чортківської офензиви (8-28 червня 1919 р.) українське командування вирішило розділити підконтрольну територію на “Запілля” та етапну область (Етап), що охоплювала район між кордоном запілля і фронтом. Серед обов’язків команданта (командира) Етапу Армії було створення корпусних етапних районів, проведення рекрутації в етапній області, управління польовою сторожею, збирання зброї та боєприпасів, організація місцевої поліційної служби, формування цивільних робітничих сотень, висилка полонених до табору, нагляд за санітарною службою і т.п. (ЦДАВО України. — Ф. 2192. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 2-2 зв).
7 ЦДАВО України. — Ф. 2192. — Оп. 2. — Спр. 1. — Арк.219-220.
8 Там само. — Ф. 2188. — Оп. 1. — Спр. 52. — Арк.89-90.
9 Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданню дня 13 падолиста 1918 р. // Західно-Українська народна республіка 1918-1923. Документи і матеріали. — Івано-Франківськ, 2003. — Т. 2. — С. 6.
10 Про створення української національно-державної символіки у роки визвольної боротьби (1917-1920 рр.) // Український історичний журнал. — 1999. — № 4. — С. 116.
11 Приказ по Морскому ведомству от 11 апреля 1898 г. // Вексиллологический справочник по флагам Российской империи и СССР. — Москва, 2002. — Т. 1. — С. 196.
12 Гломозда К. Ю., Яневський Д. Б. Українська національно-державна символіка: особливості історичної традиції // Філософська і соціологічна думка. — 1990. — № 2. — С. 113-114.
13 Див.: Сергійчук В. І. Доля української національної символіки. — К., 1989. — С. 32; Його ж. Національна символіка України. — К., 1992. — С. 84; Бушин М. І., Вовкотруб Ю. М., Мащенко І. Ю. Національна символіка незалежної України // Наукові праці: Збірник. — Миколаїв, 2001. — Т. 10: Історичні науки. — С. 116; Гломозда К., Павловський О. Українська національна символіка: походження, традиції, доля. — К., 1989. — С. 25; Гломозда К. Ю., Яневський Д. Б. Українська національно-державна символіка: особливості історичної традиції // Філософська і соціологічна думка. — 1990. — № 2. — С. 114; Клейноди України: з історії державної і національної символіки. Комплект з 33-х кольорових художніх сувенірних листівок. — К., 1991. — Лист. 25.
14 ЦДАВО України. — Ф. 3766. — Оп. 1. — Спр. 153. — Арк. 114.

УГА1919.jpg
Мал. 1-4
УГА1919.jpg (21.67 Кб) Переглянуто 6434 разів
40chm5.png
Мал. 5
40chm5.png (9.16 Кб) Переглянуто 6437 разів
Аватар користувача
ABG
Site Admin
 
Повідомлення: 12718
З нами з: 18 грудня 2009, 21:34
Звідки: Львів

Повернутись в Символіка до 1991 року

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей