Re: Семінари “Українофобія як явище та політтехнологія"
Додано: 19 травня 2013, 18:28
Резолюція V семінару «Українофобія як явище та політтехнологія»
Міфи навколо українсько-польського конфлікту на Волині як українофобські технології
Ініціатива польських політиків щодо проекту ухвали Сейму Польщі про українсько-польський конфлікт на Волині та істерія, піднята навколо цих питань у польських ЗМІ, не має на меті увіковічнення пам’яті жертв конфлікту, а є звичайною українофобською технологією, яка сіє міжнаціональну ворожнечу та не сприяє добросусідським стосункам України та Польщі. Історія підмінюється політикою. Намагання однобоко потрактувати розвиток українсько-польського конфлікту на Волині під час Другої світової війни, перекласти всю провину виключно на українську сторону і трактувати цей конфлікт як односторонню етнічну чистку насправді має на меті приховати аналогічні дії з польського боку.
Нові об’єктивні дослідження показують, що насправді неспростовними є такі факти:
- проведення на Волині етнічних чисток щодо українців з боку різних польських воєнізованих формувань та польської поліції (шуцманів), у яких брало участь не лише польське цивільне населення, але й римо-католицьке духовенство;
- колаборація поляків з нацистським окупаційним режимом, у тому числі участь у складі поліційних з’єднань для винищення не лише українців, але й чехів, євреїв, поляків із змішаних сімей, які відмовлялися брати участь у братовбивчій війні;
- втрати з українського боку від злочинних дій поляків були значними та становлять кілька десятків тисяч жертв; натомість у польській історіографії занижується ці показники, а завищується в кілька разів кількість жертв серед поляків.
Через маніпулювання фактами здійснюється спроба вирвати події волинського конфлікту з контексту загальної ситуації в часі Другої світової війни, потрактувати діяльність УПА як виключно антипольську акцію, свідомо замовчується її боротьба з нацистським та комуністичним режимами за незалежність України, а разом з тим фактично заперечується право українців на власну державність.
Роздмухування цієї проблеми виносить на перший план українсько-польське протистояння, залишаючи в тіні участь основних тодішніх і сучасних гравців – Росії та Німеччини. Знову формується українофобне об’єднання, а знаряддям у цій грі роблять Польщу і польське суспільство.
Завданням для українських істориків є не штучна політизація проблеми, а продовження всебічних досліджень над важкими питаннями.
Міфи навколо українсько-польського конфлікту на Волині як українофобські технології
Ініціатива польських політиків щодо проекту ухвали Сейму Польщі про українсько-польський конфлікт на Волині та істерія, піднята навколо цих питань у польських ЗМІ, не має на меті увіковічнення пам’яті жертв конфлікту, а є звичайною українофобською технологією, яка сіє міжнаціональну ворожнечу та не сприяє добросусідським стосункам України та Польщі. Історія підмінюється політикою. Намагання однобоко потрактувати розвиток українсько-польського конфлікту на Волині під час Другої світової війни, перекласти всю провину виключно на українську сторону і трактувати цей конфлікт як односторонню етнічну чистку насправді має на меті приховати аналогічні дії з польського боку.
Нові об’єктивні дослідження показують, що насправді неспростовними є такі факти:
- проведення на Волині етнічних чисток щодо українців з боку різних польських воєнізованих формувань та польської поліції (шуцманів), у яких брало участь не лише польське цивільне населення, але й римо-католицьке духовенство;
- колаборація поляків з нацистським окупаційним режимом, у тому числі участь у складі поліційних з’єднань для винищення не лише українців, але й чехів, євреїв, поляків із змішаних сімей, які відмовлялися брати участь у братовбивчій війні;
- втрати з українського боку від злочинних дій поляків були значними та становлять кілька десятків тисяч жертв; натомість у польській історіографії занижується ці показники, а завищується в кілька разів кількість жертв серед поляків.
Через маніпулювання фактами здійснюється спроба вирвати події волинського конфлікту з контексту загальної ситуації в часі Другої світової війни, потрактувати діяльність УПА як виключно антипольську акцію, свідомо замовчується її боротьба з нацистським та комуністичним режимами за незалежність України, а разом з тим фактично заперечується право українців на власну державність.
Роздмухування цієї проблеми виносить на перший план українсько-польське протистояння, залишаючи в тіні участь основних тодішніх і сучасних гравців – Росії та Німеччини. Знову формується українофобне об’єднання, а знаряддям у цій грі роблять Польщу і польське суспільство.
Завданням для українських істориків є не штучна політизація проблеми, а продовження всебічних досліджень над важкими питаннями.