Гімн України

[Krutyvus]

Автор «народного хітяри» «Поспели вишни в саду у дяди Вани» показав кореспонденту «УМ» свій варіант гімну України

Розквітає незалежна, вільна Україна,
І живуть в ній добрі люди, як сім’я єдина.
Слава Богу, все збулося — мрії, заповіти,
Об’єдналися в державу Кобзареві діти.

Усміхнись, Тарасе любий, ти свого діждався.
А держава Україна — слався, слався, слався!
Наші люди — працелюби, руки золотії.
Хай міцніє Україна, сяє, багатіє!

Вже козацькі онучата розвернули плечі,
Щоб у світі стало менше болю, ворожнечі!
Знайте всі, не забувайте — є така держава!
Українському народу — слава, слава, слава!

http://www.umoloda.kiev.ua/number/1578/171/55554/

[Mykola Chmyr]

Перепрошую, а це на існуючу музику, чи вона теж нова буде?
А взагалі - нормальний у нас гімн, за ним глибока традиція і не одне покоління борців за волю України.
У американців взагалі гімн на мотив застольної пісні і нічого - грають, співають, руку до серця прикладають.

[ABG]

Перепрошую, а це на існуючу музику, чи вона теж нова буде?

Складається враження, що цей "варіант" буде на музику «Поспели вишни в саду у дяди Вани».

[ABG]

У жовтні минулого року один хам депутат-регіонал дозволив собі брудні висловлювання стосовно гімну. Ярослав Кендзьор обіцяв подати на нього позов до суду, але схоже, що далі балачок це не пішло:

Депутат від ПР висміяв український гімн
(http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2009/10/12/3653)
(http://ua.glavred.info/archive/2009/10/ ... 18-13.html)
(http://tsn.ua/ukrayina/regional-zlyakav ... gimnu.html)
Кендзьор: «Регіонал» Рижук повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності за наругу над Гімном
(http://zaua.org/pg/news/yurko/read/7064 ... nad_Gimnom)

Проте цікаво, що тут же відреагувала Г. Герман, яка осадила цього хама та дала такий коментар:

Герман вважає, що гімн України змінювати не треба
12.10.09 // 20:26
Гімн України змінювати не треба. Таку думку висловила народний депутат України від фракції Партії регіонів Ганна Герман, коментуючи слова свого колеги по фракції Сергія Рижука щодо того, що гімн України несе неправильну ідеологію.
«Я думаю, що мій колега чудово знається на агропромисловому комплексі, у якому багато що потрібно змінювати, але питання гімну потрібно залишити професіоналам широкого профілю. Особисто я противник того, щоб міняти гімни і національні символи», - зазначила вона.
«Я вважаю, що у гімні України не так важливі слова і мелодія, а важлива традиція. Важливо, що багато поколінь українців боролися за незалежність України з цим гімном на вустах. Ми повинні мати історію, її нерозривність, яка повинна передаватися з покоління у покоління, як великий національний скарб...».
(http://www.ua.glavred.com/archive/2009/ ... 633-8.html)

[Lisnychenko]

"...... В новогоднюю полночь, когда по городам и весям Орды гремел гимн, сочиненный «потомственным балалаечником Мухалко», я решил прослушать другой гимн. Украинский.

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Я был поражен красотой, мощью и внутренним достоинством этого произведения. Как не похоже оно на высокопарную и пустую «мухалковскую» халтуру, в которой Ленин наскоро заменен на «Бога», а коммунизм на «мудрость народную»! Как контрастирует «козацький род» в гимне Украины с совковыми «братскими народами» в гимне Эрэфии!

.....

Достаточно сравнить гимны, чтобы понять, что украинцы и русские живут не просто в разных странах, а в разных мирах. ...

http://shiropaev.livejournal.com/40000.html

[Lisnychenko]

І ще, давайте не будемо забувати, що це гімн не просто держави Україна, а гімн українського народу не лише в Україні, а й у діаспорі, наприклад, на Кубані (принаймні, так було колись).

"...Все наши песни в стенах училища, больше о Запорожском Казачьем Войске, о Днепровском казачестве, перенесенные на Кубань их потомками — Черноморским Казачьим Войском, дышали подвигами того Казачества, стремлением к какой-то своей казачьей воле, кем-то притесняемой или сокращаемой. Странно, мы с пафосом пели

«Щэй нэ вмэрла Кубань ридна...»

и дальше:

«Душу тило мы положым, за свою свободу...
И дока-жэм, шо мы браття - козацького роду».

Это был чуть переиначенный гимн Украины, но он нам нравился."

Ф. Елисеев "Первые шаги молодого хорунжего".

Причому, є свідчення, що на Кубані його співали і не "переіначеним"

[ABG]

На http://ratusha.lviv.ua/gimn_rozbratu.html:

Гімн розбрату?
18.02.2010
Творча інтелігенція Дніпропетровська виступила з ініціативою заміни тексту Державного Гімну України новим варіантом. Новий текст для українського Славеня представники богеми пропонують вибрати з усіх пропозицій, надісланих на загальнонаціональний конкурс, проведення якого, власне, й ініціюють.
Не влаштовує дніпропетровську інтелігенцію у нинішньому Гімні песимізм та негатив, а ще агресія, яку несе наш Славень в народні маси, та розбрат, який несе у владну верхівку. Режисер театру одного актора “Крик”, народний артист України Михайло Мельник однозначно наполягає на переписуванні тексту Гімну на більш життєрадісний лад. Художник Ольга Рекун уже встигла написати власний варіант нового Гімну України, який починається словами “Всім нам браття-українці посміхнулась доля. Здобули ми в Україні вистраждану волю”.
Наразі творча інтелігенція Дніпропетровська планує звернутися до Верховної Ради з пропозицією схвалити проведення конкурсу на новий текст Державного Гімну і сподівається на широку підтримку співвітчизників. Але традиційно думки народних мас розділилися: прихильники лівоцентризму в більшості “за” такі зміни, правоцентристи загалом “проти”. На Сході вважають, що такі зміни згладять гострі кути і ворожі настрої Гімну. А на Заході запідозрили, що то не просто так собі інтелігенція зібралася, адже ж не так давно на наших теренах збиралася одна інтелігенція на підтримку Юлі, інша — на підтримку Ющенка. І поповзли чутки, що та Східна інтелігенція зорганізувалася на підтримку новообраного гаранта. Натомість далекі від політики, зате близькі до насущних проблем обивателі наголошують, що спершу варто б покращити економічну ситуацію в країні, а вже потім думати над покращанням урочистих пісень.
Але Гімн не забавка, а символ держави, символ, який об’єднує, який вкорінився. “Це не ми вибрали Гімн, це Гімн вибрав нас”, — зазначив у коментарі “Ратуші” відомий львівський поет і літературознавець Віктор Неборак. “Гімн створений не сьогодні, не вчора і навіть не 10 років тому, — констатує поет. При написанні ця пісня не заповідалася як Гімн України, але потім стала ним. І змінити це дуже складно, адже написати пісню, яку би хотіли співати багато людей і впродовж багатьох років, і щоб вона об’єднувала українців, де б вони не жили — не просто. Якщо все це змінити якимось тупим указом, то буде так: один президент захоче один Гімн, наступний — інший. Змінювати тут нічого не потрібно, а лиш дотримуватися під час виконання правильних відмінків ключових слів”. Та й агресивності там немає жодної, упевнений Неборак. Адже навіть слово “воріженьки” звучить м’яко. А ще у Гімні не йдеться про те, аби ворогів повбивати, наголошує поет, натомість метафорично сказано, що вони самі зникнуть.
Відомий історик Ярослав Грицак зазначив, що представники творчої інтелігенції Дніпропетровська не перші, котрі вважають за доцільне змінити текст Гімну. Раніше, ще після війни, суперечки щодо тексту Гімну точилися в українській діаспорі. Але насправді це — справа смаку, наголошує історик. “Це, радше, справа смаку, про що можна сперечатися, але це не має сенсу. Питання, чи наш Гімн не відповідає часу, не має відповіді. Український Славень не є аж такий оригінальний, він дуже схожий на польський Гімн “Єще Польска нє згінела”, та й Гімн Ізраїлю починається так само: “Ще не вмерла наша надія”. І ні поляки, ні євреї не вважають свій гімн надто агресивним чи надто сентиментальним. І я не бачу особливої потреби, щоб українці це робили. І розбрату, на мою думку, він не сіє. А є ще й інша точка зору, яку я особисто поділяю: у нас є інший Гімн, як, на мій суб’єктивний смак, кращий і артистичніший — “Боже, великий, єдиний...”. Але в такому питанні має бути загальнонаціональний консенсус. Це не можна, боронь Боже, нав’язувати силою, наголошує Грицак. Та оскільки в нашій державі поки що не існує консенсусу як такого, історик побоюється, що ця ініціатива дасть привід до нових суперечок і протистоянь.
В. о. завідувача теорії та практики психології Інституту МВС України Лариса Малинович вважає, що мешканці Сходу України просто не розуміють окремі слова. “Песимізм трохи відчутно на початку Гімну, якщо вживати — “Ще не вмерла України”, — зазначає психолог. — Адже Україна не суб’єкт, який може померти. Агресія? Очевидно, людям боязко від словосполучення “Бій кривавий”. Проте кожна людина відповідно до своїх особистісних рис — оптиміст чи песиміст — шукає в усьому або позитив, або негатив”.
“Але найважливіше, — зазначає психолог, — те, що українці в різних куточках нашої держави сприймають наш Славень по-різному. Для мешканців Сходу багато слів Гімну є просто незрозумілими, не близькими, адже вони діалектні і притаманні більше Заходу. Адже сам Вербицький був уродженцем Лемківщини. Та змінювати історичну справедливість недоцільно, бо далі буде перегляд кордонів, а потім і наш Прапор комусь здасться не надто гарним”.
Ірина ЮЗИК

[ABG]

На http://ukranews.com/uk/article/2010/03/04/95:

Коли хочеться свіжого гімна
4 березня, 2010

Лист редактору: Українцям вкотре пропонують змінити гімн.
Творча інтелігенція Дніпропетровська вирішила замінити текст Державного Гімну України новим варіантом. З цією метою навіть конкурс організували. Правда та творча інтелігенція відома хіба в самому Дніпропетровську. Але нічого, якась художниця вже нашкрябала власний варіант, який починається словами:

Всім нам браття-українці посміхнулась доля.
Здобули ми в Україні вистраждану волю.

Так що скоро отримаємо варіанти гімну не тільки від художниць, а й від свинарок, доярок і начальників жеків.
Але треба сказати, що затія ця не нова. На початку 90-тих Дмитро Павличко теж взявся творити новий варіант гімну, за що й удостоївся карикатури в „Post-Поступі” і титулу гімнотворець. Однак ініціатива поета зійшла на пси, щоб відродитися вже у 2000 році. Тоді навіть Верховна Рада оголосила конкурс на написання нового гімну. І знову відзначився невтомний Павличко – він подав на конкурс аж два тексти – один другого гімніший.
Дурний приклад заразливий, і народ просто таки масово кинувся пекти гімни, як пиріжки. В результаті цього всенародного здвигу Рада отримала кілька тисяч віршомазій від усіх прошарків населення. Шкода, що цей скарб не було видано грубезною книжкою, аби уся нація могла тішитися тими гімнами.
Але й ця затія луснула, хоча у парламенті ніколи не бракувало охочих попорпатися у гімні. Врешті решт поміняли „Ще не вмерла Україна” на „Ще не вмерли України Ні слава, ні воля” і ампутували строфу, в якій ішлося про москалів.
Та це не задовольнило полум’яну Інну Богословську, яка вважає, що слова “згинуть наші воріженьки” не відповідають миролюбному менталітету українців. Мабуть, слід ці слова замінити іншими, наприклад: „не загинуть воріженьки”. І тут я навіть бачу здоровий глузд, бо як приказка каже, щука для того, аби карась не дрімав. Ото щоб наш народ ніколи не поринав у заспокійливий сон, мусимо ворогів своїх плекати і заохочувати на нові тузли, газові шантажі та зміїні острови. Нація тоді відразу прокидається і починає громити ворога гнівними віршованими есемесками, написами на парканах, на стінах, у туалетах і на снігу.
А ще Богословська заявила, що й герб її не задовольняє, бо там козак із мушкетом, а Україна – єдина в світі держава, яка відмовилася від ядерної зброї! Авжеж, ядерний мушкет – це страшна загроза для цивілізованого світу. Богословську підтримали комуністи, яких дуже нервує, що над тризубом зображено корону, бо Україна буцім ніколи не була королівством. Відразу видно, яку історію ті комуністи вивчали, бо хоч уся Україна й не була королівством, то була ним Галицько-Волинська держава. Окремих київських князів у Європі називали королями, а Володимира Великого – базилевсом, себто імператором.
Тому у тому варіанті державного герба, який запропонували Ганна Герман і Оксана Білозір, мушкетом і короною навіть не пахне, зате пахне пшеничною соломою, калиною і Союзом нерушимим.
Дискусія про корону викликала нове немале збудження Дмитра Павличка, який закликав зібрати кошти на відтворення корони Данила Галицького. Минуло кілька років і ось – уже є корона. Що тепер з нею робити, ніхто не знає. Але я так собі гадаю, що спинятися на цьому не варто і слід також зібрати кошти на меч Святослава, гуслі Бояна, шлюбну сукню княгині Ольги, щит князя Олега, якого він прибив на воротах Константинополя, шаблю Богуна, каламар Сковороди і Франкову кузню.
Таким чином затія дніпропетровської інтелігенції далеко не нова, але не менш безглузда. Коментуючи її у пресі, викладач-психолог з Інституту МВС України Лариса Малинович заявила, що багато слів гімну для східняків є просто незрозумілими, „адже вони діалектні і притаманні більше Заходу. Адже сам Вербицький був уродженцем Лемківщини”. Пані психолог, видно, рускоязична, коли вона тих слів не розуміє. Бо при чому тут композитор Вербицький, якщо слова написав східняк Чубинський?
Просто треба знати, що більшість національних гімнів у світі, які творилися у ХVІІІ-ХІХ сторіччях, давно морально застаріли, окремі вислови в текстах неактуальні або й незрозумілі сучасному поколінню. На Вікіпедії можна ознайомитися з текстами різних національних гімнів і переконатися, що тексти ці дуже прості і конкретні, а більшість із них – примітивна графоманія. Але рідко кому спадало на думку редагувати національний гімн, а ще рідше використовувати сучасні тексти. Румуни, скажімо, затвердили свій гімн щойно у 1989 році, але текст взяли з 1848-го.
Тобто важливо було при цьому, щоб гімн мав свою сакральну історію, традицію виконання, і головне – аби творцями гімну були справжні подвижники. І учений та поет Чубинський, і композитор Вербицький на титул подвижника цілком заслуговують. Чи має моральне право писати новий гімн поет-колаборант, який аж до 1989 року невтомно кляв-проклинав буржуазних націоналістів? Чи мають право посягати на святиню представники інтелігенції, яку турбують слова гімну, але не турбує безглузда назва рідного міста?

Прапор, герб і гімн – це священне і непорушне ціле. Люди за них сідали у тюрми і вмирали з гімном на вустах чи то під кулями німців, чи то під кулями більшовиків. Як я вже казав, національні гімни не вирізняються особливим поетизмом і глибиною думки. Але наш гімн написаний цілком у традиціях української пісні, ба навіть у стилі раннього Шевченка, недарма у давніх виданнях Кобзаря можна зустріти ці слова. І до речі Вербицький, пишучи музику, думав, що пише її на слова Шевченка.
Ми можемо пишатися тим, що маємо воістину народний гімн. Росія, скажімо, такого гімну не має. У неї був спочатку царський гімн, потім сталінський, за Єльцина знову царський, але без слів, а за Путіна знову відредагований сталінський. Не мають вони також ані народного прапора, ані герба. Тим часом у нас пісень, яких прийнято слухати навстоячки, кілька.
У Польщі теж інколи кплять зі свого гімну, де є слова, які подекуди невідомо що означають для сучасного поляка. Їхній гімн, який починається схожими словами з нашим, був написаний ще у 1797 році, як маршова пісня польських легіонів в Італії. Хочу навести його дослівний переклад, щоб читачі переконалися, наскільки він далекий від сьогоднішнього часу, а однак для кожного поляка святий.

Іще Польща не згинула,
Коли ми живемо.
Що нам чужа сила взяла,
Шаблею відберемо.

Приспів: Марш, марш, Домбровський,
З землі італійської до Польщі!
За твоїм проводом
Злучимось з народом.

Пройдем Віслу, пройдем Варту,
Будем поляками,
Дав нам приклад Бонапарт,
Як звитяжити маємо.

Як Чарнецький до Познаня
По шведській навалі,
Для вітчизни порятунку
Вернемось по морю.

Каже тато своїй Басі
Цілий заплаканий:
Слухай-но – то певно наші
Б'ють у барабани.

Тут фактично окрім першої строфи усе звучить як анахронізм. А остання строфа взагалі кумедна і пасує більше до якоїсь мазурки, а не до гімну.
Додам, що у словацькому гімні висловлюється надія на те, що „словаки оживуть”. Теж можна дорікнути: а що – хіба досі не ожили? Але слова писалися не творчою інтелігенцією, не доярками і не депутатами, тому ніхто на них і не посягає.

Автор: Юрій Винничук

[ABG]

На http://zik.com.ua/ua/news/2010/03/10/219949:

Львівські Обсервації Юзя Обсерватора
Березень 10 2010
Гімнова сверблячка
Коментуючи ініціативу якоїсь там дніпропетровської інтелігенції, котра намірилася поміняти слова нашого гімну, викладач Інституту МВС України Лариса Малинович виголосила таку глибоку думку: «українці в різних куточках нашої держави сприймають наш Славень по-різному. Для мешканців Сходу багато слів Гімну є просто незрозумілими, не близькими, адже вони діалектні і притаманні більше Заходу. Адже сам Вербицький був уродженцем Лемківщини».
Пані-цьоця психолог, видно, рускоязична, коли вона тих слів не розуміє, бо автором слів був східняк Павло Чубинський, а не галичанин Вербицький. І нема в нашому гімні жодного слова, яке б не було літературним.
Але слухайте – чи то не напасть якась? Час від часу якійсь хулєрі свербить як не герб, то гімн. А вже читаю, жи їден такий мудрагель вважає, що й кольори нашого прапора треба поміняти, бо жовте має бути нагорі. Та ти, вуйку зацофаний! Ти певно прапора зі своїми кальсонами сплутав?

[ABG]

Шуфрич хоче переписати гімн України
Вівторок, 01 червня 2010
Міністр з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич пропонує поміняти слова гімну України.
Про це він заявив в інтерв'ю "Українській правді", яке буде опубліковано в середу.
"Я недавно сказав, що пора вже в нашому гімні поміняти перші слова. Це тільки два гімни в світі, наш і польський, починаються зі слів: "Ще не вмерла", - зазначив міністр.
"Якщо ще мені доля і народ України довірить представляти їх інтереси в парламенті, я ініціюю зміни до слів гімну. Щоб він починався приблизно так: "Вічно буде Україна, Її слава й воля", - сказав Шуфрич.
Коментуючи зауваження про те, що в такому випадку авторами гімну будуть записані Павло Чубинський, Михайло Вербицький і Нестор Шуфрич, він зазначив: "Нехай це буде не Шуфрич, а ще 449 депутатів, або 299 - я сподіваюся, що депутатський корпус скоротять рано чи пізно".
"Але треба все-таки перші слова гімну змінити. Мені здається, тоді все зміниться. Я, звичайно, не вірю в символізм, але щось у цьому є. Давайте будемо жити, а не переживати за те, що ми ще не померли", - заявив він.

(http://www.pravda.com.ua/news/2010/06/1/5097762/)

[ABG]

Шуфрича пропонують називати поетом-"гімнярем"
Середа, 02 червня 2010
Представник БЮТ Володимир Яворівський пропонує надати міністру з надзвичайних ситуацій Нестору Шуфричу новий титул.
Так він прокоментував пропозицію Шуфрича, який в інтерв'ю "Українській правді" сказав, що пора в Гімні України поміняти перші слова, передає прес-служба депутата.
"Те, що відомий регіонал Нестор Шуфрич виявляє ініціативу переписувати український Гімн, то я вважаю, що після цього йому потрібно додати ще один титул (до всіх перелічених мною перед цим) - поет-"гімняр"", - зауважив Яворівський.
(http://www.pravda.com.ua/news/2010/06/2/5100808/)

[olenasambul]

))) підтримую "НЕ ВМРЕ ( не діждуться)" от так би і вставити )))

[Oskar]

Комуністи оголосили конкурс на новий текст Гімну України
05.07.2010
Народний депутат Олесь ДОНІЙ вважає неприйнятною ідею лугансьикх комуністів змінити текст Гімну України «Ще не вмерли України ні слава, ні воля» і використати для цього музику гімну колишньої Української РСР.
Про це УНІАН повідомили у прес-службі політичної партії «Народна самооборона».
«Для нинішньої влади немає місця українській культурі і українській ідеї, і ця пропозиція комуністів - в руслі тих антиукраїнських ідей, які проповідуються владою», - вважає депутат.
О.ДОНІЙ зазначив, що український гімн є символом боротьби за незалежність, “піснею, яка виконували хлопці, що загинули під Крутами, і вояки УНР, які воювали біля містечка Базар у 1921 році, і бійці з ОУН-УПА, яки йшли в бій, і дисиденти у колишньому СРСР”.
На переконання О.ДОНІЯ, це більше ніж офіційний гімн, це - історична пам`ять України. «І важливо, що українські патріоти стояли на сторожі проти русифікації і де-українізації українських цінностей», - вважає О.ДОНІЙ.
Український етнограф і поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерли України ні слава, ні воля» у 1862 році, в 1865 році музику до віршу створив композитор Михайло Вербицький. Як державний гімн, цей вірш став використовуватись у 1917 році, але офіційним гімном незалежної України він став тільки 6 березня 2003 року, коли Верховна Рада прийняла Закон «Про державний гімн України». Як нагадали у прес-службі партії «Народна самооборона», комуністи цей закон не підтримали.
Як повідомляє офіційний сайт КПУ, комуністи Луганщини проводять конкурс на кращий текст для нового Гімну України. Вже запропоновано близько 10 робіт. За умовами конкурсу, гімн має бути на музику гімну Української Радянської Соціалістичної Республіки. Конкурсант надає лише текст, який має складатися з 3 куплетів і 3 приспівів. Взяти участь у конкурсі можуть усі бажаючі. Конкурс триватиме до кінця серпня, до Дня Незалежності будуть оголошені результати і названо переможця.

(http://unian.net/ukr/news/news-385170.html)

[Oskar]

Гімн України заспівали 14 мовами
16.08.10
До Дня незалежності України 14 народів, що проживають на наших землях, заспівали український гімн своєю мовою.
Ролики розробив телеканал «Інтер».
У рамках цього проекту було підготовлено 14 роликів різними мовами - вірменською, польською, грузинською, російською, молдовською, азербайджанською, білоруською та іншими. Тобто мовами тих народностей, які проживають в Україні.
Також у роликах вказується чисельність діаспори народу, мовою якого виконується гімн.
В ефірі телеканалу ролики з'явилися ще 10 серпня, а їхній показ триватиме до кінця місяця.
Перекладом гімну займалися представники фольклорних колективів, які були задіяні в проекті.
(http://www.credo-ua.org/2010/08/32177/)

[Oskar]

Гімношароварщина
Отар Довженко 16-08-2010
Інтерівський соціальний проект, у якому національні меншини співають гімн своїми мовами, зміцнює хибні стереотипи. А росіян просто ображає
Є в народі думка, - не всі її, звісно, поділяють, але вона є, - що з такими темпами здачі національних інтересів не мине багато років, доки в України від її незалежності залишиться тільки гімн, прапор, герб і свято - День Незалежності. Гімн прибічники чинної влади вже активно пропонують змінити, прапор і герб, напевно, теж кращі придумають, але свято - це святе. Його треба святкувати, святково так, щоб було відразу ясно: Україна - держава незалежна.
Напередодні першого Дня Незалежності, який Віктор Янукович і Микола Азаров відзначатимуть у статусі президента й прем'єр-міністра, а Валерій Хорошковський - голови Служби безпеки, головний провладний телеканал «Інтер» запустив цікавий соціальний проект. У серії з кільканадцятьох 100-секундних сюжетних роликів представники різних народів, що живуть в Україні, співають національний гімн у перекладі своєю мовою. Ролики для «Інтера» зняв головний кіношник Першого національного (цікаво, чи у вільний від державної роботи час?) Марк Гресь разом зі своєю сестрою Ганною Гресь. Кожен ролик закінчується титром «З Днем народження Україно!» (згодом, напевно, під тиском прискіпливих педантів на зразок вашого автора, кому перед «Україно» таки вставили) і слоганами «Україна - батьківщина для *** тисяч українських ***», «Ми різні, але ми єдині!».
Мета цього соціального проекту зрозуміла й лежить на поверхні: нагадати, що Україна - країна багатонаціональна. А разом із тим (можете звинувачувати мене в параної, скільки хочете) натякнути народові, що на противагу попередній, яка дбала лише про титульну націю з її Голодоморами, Батуринами й дублюванням кінофільмів, нинішня влада має намір попіклуватися про всі народи України. Росіянам, наприклад, регіонально-офіційно-державний статус російської мови. Іншим... Кгм-м, іншим, напевно, те ж саме. Тобто, статус російської мови. А ще скасування візового режиму з Ізраїлем для євреїв і визнання Абхазії з Південною Осетією для грузинів... Чи це теж для росіян? Щось я заплутався.
Спершу ролики було запущено в інтернет як вірус. Платили за вірусне розповсюдження чи ні, я не знаю, проводити розслідування не буду, скажу лише, що постів із цими роликами у блогах було по-справжньому багато, а їх обговорення вийшло бурхливим, із протилежними, але в абсолютній кількості зворушеними, вдячними й схвальними думками. Переважно позитивні відгуки зводилися до «красиво»: гарні костюми, привабливі хлопці й дівчата, красиво співають, мелодійно звучить мова. Що й казати: щира правда. І ще раз демонструє, що принаймні в освіченій своїй частині українці не є аж такими ксенофобами, як багато кому здається.
Одначе придивімось уважніше.
Ось як говорить про свою концепцію Гресь: «Я старался подобрать образ, с которым у нас ассоциируются те или иные нации. Скажем, венгры ассоциируются с гуляшом, армяне - с сапожниками, до сих пор в Киеве большая часть диаспоры занимается сапожничеством. Перед написанием я общался с общинами - еврейской, армянской и так далее. Ведь я не хотел принизить ничью национальную гордость».
Немає сумніву, що з представниками російської діаспори Гресь поспілкувався плідно. Після цієї зустрічі, певно, головному героєві «російського» ролика й довелося спросоння пити розсіл. Я ж процитую думку представника діаспори, з яким сценарист не зустрівся, висловлену на севастопольському форумі:
«Марк Гресь скромно умолчал о том, с чем ассоциируются у него представители русского населения. Для этого нужно посмотреть "гениальное творение" интеровцев. Начинается сюжет с того, что утром просыпается заросший мужик в тельняшке (???), явно с бодуна, чешет пузо. Девка в сарафане подносит ему миску с рассолом. Потом появляется "сброд блатных и шайка нищих" - какие-то бабы в задрипанных сарафанах, здоровенный парень с гармошкой. Все радостные. Гармошка рвётся. Мужик в тельнике орёт: "19-й праздник, 19-я гармошка!"
Парню вручают новый баян. Тут все эти убогие начинают петь. Лица крупными планами - впечатление, что специально дебилов набирали (это в отличие от колоритных и красивых цыганок, армянского хора!).
Отъезд камеры, общий план - стоит сброд, посреди - заросший мужик в тельняшке и поют про еще не умершую Украину...».
Або ось іще:
«Воображение работников телеканала "Интер" выдало настолько карикатурные образы русских, что не знаешь, смеяться или плакать. Тут вам и гармонь, и косоворотка, и тельняшка, и самовар с бубликами. Еще бы включили в набор медведя с балалайкой, и - в Голливуд. Тамошние киношники тоже любят показать русских эдакими полудикими кретинами. Мне кажется, что видеоролик телеканала "Интер" оскорбляет русских граждан Украины и формирует ошибочный образ одной из самых крупных этнических групп страны. Русские Украины - трудолюбивые и образованные люди, которые уже лет сто как не рядятся в сарафаны и косоворотки.
Современные русские одинаково успешны в политике, бизнесе, творчестве и общественной жизни. Мы мобильны, легко управляемся с техническими новинками, много путешествуем и ценим хороший отдых. К тому же мы знаем несколько языков и следим за литературными новинками. Вот это - адекватный образ русского Украины. А на видео телеканала "Интер" - оскорбительная пародия».
Можливо, деякі формулювання авторів цитат занадто різкі, але в цілому не можна не погодитися. Вашому автору доводилося знати сотні громадян України російського походження, багато й таких, що (незалежно від походження) з гордістю називали себе росіянами, декларували свою причетність до російської культури, російського інформаційного, ментального простору. Російський національний костюм наживо доводилося бачити лише раз - на танцях у львівському палаці культури імені Хоткевича, під час виконання народного танцю «Плясуньи». Що й не дивно, оскільки переважна більшість українських росіян, окрім ізольованих громад нащадків старовірів, давніх переселенців і сільського населення Криму, є урбанізованим. Можливо, десь на сумському прикордонні можна знайти отаких, із гармошкою й автентичним южноруським [г], але це - екзотика.
Так що добряче попалилася наша влада (а з-за спини державно-інтерівського документаліста Греся тут, хай там як, стирчать пропагандистські вуха влади). Оце таке в неї уявлення про великий російський народ, представники якого становлять 17% громадян України? Гармошка? Тільняшка? Дзбан із розсолом із похмілля? Ні, їй-богу, не можу зрозуміти, чому придуркуваті, здеградовані образи було обрано саме для зображення найчисленнішої меншини - росіян, чия мова й культура є рідною для більшості українських можновладців. Самокритика?
А євреї? Це, звісно, тема небезпечна, можуть в антисемітизмі звинуватити. Тому поспішаю засвідчити представникам цього народу свою повагу, а деяким - навіть гарячу приязнь. Разом із тим, ситуація, коли діти в духовній єврейській школі говорять мовою ідиш, якою в Україні сьогодні володіють нечисленні старі люди, мовознавці та нечисленні ентузіасти, виглядає фантастичною. І це ж хтось не полінився перекласти ідишем гімн! Хоча наголос на освіті, як ключовій домінанті національного характеру євреїв, таки влучний.
В інших роликах, якщо сприймати їх не поверхово-емоційно, а уважніше, ненатуральщини ще більше. Шевці-вірмени, грузини з приклеєними вусами... Цигани/роми на пікніку з кіньми... Білоруси, що дискутують про бульбу, начистивши її ціле цебро... Українцям, які добре знають, що таке «шароварщина» і як вона співвідноситься з реальною, справжньою народною культурою, неважко відчути фальш. А вже тим, хто справді живе поруч із вірменами, грузинами, циганами, євреями, білорусами, росіянами, чиї сусіди - угорці, румуни чи азербайджанці, й поготів.
У принципі, й не дивно, що намагання змалювати малі (і не дуже) народи України за допомогою стереотипних уявлень вилилось у пародію, для декого навіть образливу. Чому замість цього не можна було зібрати представників - чи то пересічних, чи то видатних, відомих загалові, - усіх цих народів, показати їхнє життя (нехай вони не носять національний одяг, у побуті говорять не своєю національною, а іншою мовою, і взагалі мало чим відрізняються від українців), попросити їх заспівати гімн? Хоча, Бог із ним, нехай гімн співають професійні народні хори, але ж не можна не розуміти, що всі ці народні ансамблі та лубочні сценки з життя лише посилюють стереотипи, від природи зчеплені з упередженнями... Звідки недалеко до ксенофобії.
Ох, і намудрив, скажете ви. Вдягнені в національні костюми хлопці й дівчата, співаючи гімн, провокують ксенофобію? Маячня.
Може, й маячня. Але ж насправді різність, яка не суперечить єдності, - безперечно, хороша ідея, - полягає зовсім не в національних костюмах, гуляші й бульбі. Можливо, для пана Греся закарпатських угорців відрізняє від решти населення України саме гуляш і паприка; насправді ж головна їхня відмінність полягає у здоровому консерватизмі, який дозволив трьом поколінням, що виросли, відірвані від історичної батьківшини кордонами, не стати совками й залишитися європейцями. Як показати це в 100-секундному ролику? Не знаю, напевно, є художні засоби. Напевно, не дуже прості. Значно легше звести білоруський національний характер і колорит до бульби. Але видатні кінематографісти, брат і сестра Гресі, могли б і постаратися, якби за всім цим стояли щирі наміри.
Ні, ви не подумайте. Мене теж зворушує, що всі ці люди співають наш гімн; не чуже мені замилування красивими обличчями й фігурами, яскравими костюмами й мелодійним хоровим співом. Як і симпатія до всіх, хто знаходить у собі сили, належачи до меншини, зберігати свою національну ідентичність і водночас відчувати повагу до держави, її символів, титульної нації, інших народів (не лише українських). І я зовсім не проти, щоби влада справді подбала про національні меншини. Наприклад, повернула кримським татарам землю їхніх депортованих батьків, і не солончакові пустирища, а на Південному березі, оту саму, що парканами обнесена. Побудувала дамби, щоб будинки румунів та угорців не плавали в воді після кожного великого дощу. Спростила і здешевила процедуру оформлення реставрації давніх будівель і пам'яток - вірменських, караїмських, єврейських, татарських, польських тощо, щоб громади не мусили витрачати роки й сотні тисяч гривень на отримання дозволу щось відновити власним коштом. Надала податкові пільги для видавців, які друкують книжки мовами малих народів. Або хоча б програму про культуру, історію та побут національних меншин на державному телебаченні забезпечила, замість «Нащадків піонерів» чи Поплавського з дочкою Арфуша.
Але, на жаль, це з розряду фантастики. Насправді ж ми знаємо, що цій владі зовсім не вигідно, щоби представники меншин (тут я не про росіян, білорусів і євреїв, звісно) активніше комунікували з сусідами, вивчали українську й інші мови, здобували освіту, вели культурне життя. Бо тоді не можна буде приїхати в село й пояснити, що оцей от на фото - наш мадярський цімбор, Янош Ковач, і за нього треба голосувати. «Порозуміння» з лідерами місцевих громад у місцях компактного поселення нацменшин, які потім проводять серед своєї пастви роз'яснювальну роботу і забезпечують «правильне» волевиявлення, - технологія, якою команда Януковича незмінно користується з 2004-го. Така вона, їхня національна політика.
Тому, хоч як гарно співають грузини у знятому придворними кінематографістами Януковича ролику, а у вухах усе одно звучить Кучмине «грузін, бля».
(http://telekritika.ua/otar_col/2010-08-16/55072)

[Oskar]

Ролик с Гімном України російською мовою обурив російськомовне населення
Поява в українському телеефірі соціального ролика до Дня Незалежності України ображає національну гідність "російськомовного населення" України.
Про це заявив голова громадського руху «За единую Русь» Владімір Тюнін від імені громадськості "Севас", як повідомив «Фокус» із посиланням на матеріали ЗМІ.
Ролики до Дня Незалежності України виходять в ефір на телеканалі "Інтер" з 10 серпня.Всього відзнято 14 роликів - за кількістю народностей, які мешкають в Україні. В роликах люди різних національностей освідчуються в любові до України, а затим співають Гімн України рідною мовою - й так чотирнадцятьма мовами. Автори сценарію роликів - Анна та Марк Грисі.
Проте ролик "Україна - Батьківщина для 8,4 млн. українських росіян» обурив російськомовне населення.
«Євреї показані у школі, вірмени - за роботою, грузини - на танцювальних підмостках, а цигани - в полі, з гітарою, в усіх одухотворені, розумні обличчя і грамотна мова. А росіяни навпаки - головний герой спить на вулиці, просинається, чухає низ живота, сам зарослий, у тільняшці й морському кашкеті, встає, йому підносять єндову з розсолом. А потім з'являється компанія з гармошкою. Гармоніст у якихось шортах, босий, неголений, і обличчя у всіх, м'яко кажучи, неодухотворені", - сказав Тюнін.
Громадські організації міста (Севастополя, -Ред.) підготували листа до президента Віктора Януковича з вимогою припинити трансляцію подібних роликів на телеканалі "Інтер" і розпочати розслідування за фактом публічної образи національної гідності російськомовної частини населення України.
Як раніше повідомлялося, Гімн України перекладено 14 мовами, в тому числі - російською, білоруською, ідиш, грузинською, вірменською, мовою рома (циганською). Кліпи з гімном створив телканал "Інтер", який належить керівникові Служби безпеки України- олігархові Валерію Хорошковському.
За текстом заяви руху "За единую Русь", якому позаздрив би й сам пан Подерв'янський, наразі не зрозуміло, про гідність якої ж національності дбають обурені заявники. Білоруси говорять білоруською, росіяни - російською, грузини - грузинською, рома - ромською тощо. Яку спільноту репрезентує "російськомовне населення", втямити важко, бо з ким воно себе ототожнює - з російськими служками хіба?..
І проте: ми пишаємося цим проектом. Він упродовж останніх років - чи не єдиний, який справді сприяє єдності української політичної нації. Коли ми різними мовами співаємо Наш Гімн, коли - різними мовами - ми говоримо: "Слава Україні!" - Україна направду не вмерла. І пребуде завжди. А в російському ролику нічого образливого ми не побачили. Не комплексуйте, російськомовні, ви все одно ж бо - українці!
(http://www.rukhpress.com.ua/010331/index.phtml)