Kwasura написав:Думав, тут Ви зрозумієте мій натяк, але, мабуть, доведеться уточнити.
Як "Україна" ми, звичайно ж, нова держава, але як "Русь" - багатьох за пояс заткнемо. Відповідно, і в символіці нашої повинні бути присутніми не тільки козацькі шаблі та булави, але й середньовічні мечі й шоломи. У цьому зв'язку, лодья, наприклад, прекрасно підійде в якості складової знака надводного флоту, і т.д.
Дійсно, натяк не зрозумів. Ніхто не проти того, щоб використовувати зображення, пов'язані з Княжою добою. Ми це і робимо по можливості.
Ось, наприклад, емблема військового резерву ЗС України:
http://vijsko.milua.org/M_rezerv.htm
Kwasura написав:Розмови про неможливість нічого змінити - пораженські. Неможливість і саботаж - дві різні речі.
То мені ким себе вважати - пораженцем чи саботажником? Звісно, з боку все виглядає просто, але спробуйте "пробити" в наших Збройних Силах яке-небудь нововведення. Наведу приклад - для того, щоб впровадити беретний знак знадобилося 5 (п'ять!) років від ідеї до постанови Кабміну. І це при тому, що справа за великим рахунком виїденого яйця не варта і ніби всім має бути зрозумілою доцільність такого кроку.
Так що не варто кидатися такими словами.
Kwasura написав: Було б бажання, можна і без розформування, простим розчерком пера, зробити з 14-ї дивізії СС 1-шу українську. Було б бажання, але у нас з цим, явно, проблеми.
Плутаєте холодне з твердим.
З кого складалася 14-а дивізія СС? Більшість військовиків були українцями з нинішніх західних областей, яким не треба було доводити, що вони є окремим народом з власною мовою, культурою та історією і що такий народ повинен мати власну державу.
З кого склададися частини Радянської Армії на території України у 1991 році? З представників багатьох народів колишнього СРСР, при цьому навіть етнічним українцям справа національного відродження могла бути чужою. У нас дехто і досі щиро вважає, що "наше" і "радянське" - це синоніми.
Так що в плані Мойсея і 40 років в пустелі Ви маєте рацію. Що ж, 20 вже пройшло.
Висновок: пропонувати нововведення, спрямовані на відродження національних традицій однозначно необхідно.
Водночас слід розуміти, що негайного результату може і не бути. Іноді краще відступити, щоб потім повернутися, ніж бити головою в стінку.