Дашкевич Я. Потрібен герб, бо час друкувати українські гроші

Статті Я. Р. Дашкевича з тематики СІД і інших проблем форуму

Дашкевич Я. Потрібен герб, бо час друкувати українські гроші

Повідомлення ABG » 04 червня 2013, 10:44

Степанів Ярослав [Дашкевич Я.]. Потрібен герб, бо час друкувати українські гроші // Ратуша. – Львів, 1991. – 9-10 жовт. (№ 107). – С. 2.

Потрібен герб, бо час друкувати українські гроші

Наша громадськість найчастіше зустрічає тепер оголошення про конкурси краси. Але бувають також інші. Конкурси на герб держави у світовій практиці проводять досить рідко, якщо не у виняткових випадках. А тому, що в Україні тепер багато чого виняткового – під егідою Комісії культури і духовного відродження верховної ради в Києві 4 жовтня відбулося засідання експертної робочої групи для підведення підсумків конкурсу на проект державного герба України. Постанову про конкурс Президія Верховної Ради прийняла ще 24 червня. До складу групи увійшли депутати Верховної Ради, фахівці – історики, мистецтвознавці, музейники.
На конкурс прийшло під числовими девізами понад 200 проектів. Крім цього отримали близько 600 листів, в яких можна було прочитати й таке: «Я рисовать не умею, но герб должен быть таким…».
Серед проектів переважав тризуб – у різних видах, комбінаціях, різноманітно розташований. Таких зображень було 192.
Але були й альтернативи. Якщо ними можна вважати деякі жанрові картини (наприклад, в центрі сонце, дзвіниця собору св. Софії, біля неї Тарас Шевченко і Леся Українка); щити, поділені на 4 поля (в одному варіанті – пам’ятники Володимира Великого та Богдана Хмельницького, Золоті ворота і дві руки що стискають одна одну, в іншому – бандура, сніп човен з червоним прапором і рибою у воді, кінь та дерево); картографічні композиції (карта України над зубчастим колом, карта УРСР, на ній тризуб, а над ними на сонці число «16»). Дехто намагався поєднати те, що, здавалося б, поєднати не можливо. Для прикладу: серп і молот на фоні соняшника, а над ними невеликий тризуб, або тризуб, хрест, п’ятикутна зірка та орел над ними, або сонце з променями, на його фоні серп і молот, над ними тризуб.
Як центральний символ пропонували зображення вишиваного рушника, птаху фенікса, козака, гілку калини, булаву (правда, булава в долішній частині нагадує міліцейський кийок, а в горішній – довбню з шпичаками). Зупиняюся на цих деталях не лише тому, щоб проілюструвати широту (або й убогість) фантазії митців, але й тому, що один з учасників засідання 4 жовтня закинув організаторам конкурсу, мовляв, вони заздалегідь замовляли лише тризуби. Це не правда, бо такої умови при оголошенні конкурсу ніхто не ставив. Явочним порядком тризуб як символ Української держави переміг не лише в серці народу, але й у такому своєрідному плебісциті, яким став конкурс. Нарадою керували Л. Танюк та Л. Скорик – вони й накинули присутнім жвавий та діловий темп дискусії. Нічого, мабуть, підкреслювати, що більшість учасників виступила за визнання тризуба – лаконічного, не ускладненого додатковими атрибутами гербом України. В такому руслі виступали Г. Логвин, К. Гломозда, Я. Дашкевич, П. Сохань, Б. Якимович, А. Гречило, М. Брайчевський, С. Білокінь, Я. Кендзьор, Г. Троненко (шестеро киян і четверо львів’ян), а також керівники наради.
Засідання 4 жовтня мало історичне значення, тому варто перелічити ці прізвища. Тим більше, що ніхто не вів протоколу засідання, що мене, м’яко кажучи, здивувало.
Представники Криму (О. Кондряков з Севастополя) та Донбасу (В. Гусєв з Донецька, В. Козаренко з Антрацита) не виступили, в принципі, проти, але намагалися гальмувати прийняття рішень. Пропонували спершу проводити соціологічне дослідження, поширювати інформацію російською мовою про значення національної символіки (так, не мов би не було відомо, що в Криму і Донбасі всіма способами, також незаконними, блокують об’єктивну інформацію), а навіть попереджували, зрештою в цілком доброзичливій інтонації, що в прийняття тризуба і синьо-жовтого прапора як державних символів стане яблуком незгоди і може довести до виходу деяких територій із складу України. В дусі тактики зволікань пропонували перенести обговорення на час після першого грудня…
Виявилися й відверті вороги національної символіки та фальшиві її інтерпретатори. Цілком не дивно, що це були якраз співробітники Інституту історії Академії наук УРСР (академія досі зберігає таку назву, в якій згадується вже не існуюча «держава»), інституту, широко відомого реакційністю та антинауковістю свого керівного і не керівного складу. Саме знервований Д. Яневський, заявив, що 95% конкурсних праць з тризубом нікого не переконують, бо, нібито, якраз у такому напрямі впливали організатори конкурсу. (Як знаємо, це не правда). Він знайде шляхи, щоб про це і все інше довести до відома безпосередньо Верховної Ради. (Таких, що «доводять до відома», минуле і сучасне України знає багато). Яневський також оголосив, що тризуб не може бути символом соборності України, бо на цій ідеї треба поставити хрест.
В. Ткаченко, відомий борець з національною символікою, сипав цікавими сентенціями в роді, що «одностайність дослідників – це вже не наука» (виходить, що як колись всі дійшли висновку, що земля крутиться довкола сонця, а не навпаки, – то це явно вже не була наука), що «коли політичний діяч починає хитатися в своїх переконаннях, то це вже не політичний діяч» (політичні діячі цілком певно мають бути з залізобетону; це був камінь в город Криму і Донбасу, представники яких, в принципі, погодилися з перетворенням національної символіки на державну). Ткаченко лякав, що опозиційні сили (це в його розумінні посткомуністи) поставлять питання реваншу, якщо нову символіку до півтора року не забезпечить соціальна програма (можна подумати, що комуністична символіка тепер може її забезпечити, а триколірний прапор (синє+жовте+червоне) зменшить можливість реставрації – чого саме, оратор не сказав.
В результаті було прийнято ухвалу запропонувати Верховній Раді внести зміни до статей 166 і 167 Конституції, визнаючи в них, що «Державним гербом України є Золотий Тризуб на синьому полі», а «Державним прапором України є прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору; нижньої – жовтого кольору. Відношення ширини прапора до його довжини 2:3» (цитати з відповідних документів проектів, підготовкою яких займався О. Кириченко). Схвалено музичний варіант Державного гімну «Ще не вмерла Україна» за композицією М. Вербицького.
Журі конкурсу вирішило присудити 5-6 заохочувальних премій для найкращих проектів гербу. Коли розкрили запечатані конверти з прізвищами, встановили, що перше місце здобули львів’яни – А. Гречило та І. Турецький.
На засіданні було кілька представників київської та львівської преси. Телебачення бойкотувало як конкурс, так і засідання, хоча його завчасу повідомили.
На засіданні виявилося, що герб негайно потрібний не лише державі, але й українським банкнотам, які в найближчих днях почнуть друкувати в Канаді. Бо, що герб колишньої УРСР для цієї мети не годиться, ясно вже, здається всім. Над розробленням докладних еталонів державних символів працюватиме спеціальна комісія в складі фахівців – істориків, мистецтвознавців, художників. Треба вважати, що в підставу нових взірців тризуба буде покладено докладні креслюнки В. Кричевського (автора гербу УНР 1918 року), в яких встановлено виміри та пропорції емблеми.
Якщо ніхто і ніщо не гальмуватиме (а гарантій немає!), то громадяни України дочекаються незабаром офіційного затвердження тієї національної символіки, яка вже здійснила переможний похід від західних до східних кордонів України.
Аватар користувача
ABG
Site Admin
 
Повідомлення: 12718
З нами з: 18 грудня 2009, 21:34
Звідки: Львів

Повернутись в Статті Ярослава Дашкевича

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей