БЕЗКОРИ́СНИЙ, а, е.
1. Який нікому не дає користі; некорисний. «Ех ти, безкорисна вода! Виходить, нам через тебе передчасна смерть!» (Юрій Яновський, I, 1954, 221).
2. рідко. Те саме, що безкорисливий. За часів батька у нас бувало багато людей, .. водились знайомості чисто безкорисні і поетичні (Іван Франко, I, 1955, 12); В піснях, репліках народного співця, цілком безкорисного, байдужого до грошей, виявляється настрій повсталого народу (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 97).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 131.
БЕЗКОРИ́СЛИВИЙ, а, е. Який не дбає про користь для себе, не шукає вигоди; некорисливий. Ніколи не забуде український народ тієї безкорисливої дружньої допомоги, яку йому завжди надавали і надають.. всі народи Радянського Союзу (Радянська Україна, 1.V 1957, 1); Приятелювання не припинялося з давніх-давен і справді було безкорисливим, увійшло в кров, і друзі рідними поробилися (Іван Ле, Наливайко, 1957, 48).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 131.
Мабуть, треба було
"За безкорисливе служіння Батьківщині".