ilkovych45 написав:Цікаво дізнатися про походження прізвища Далекорей.
Це прізвище поширене на Закарпатті. Основна кількість носіїв (понад 400 осіб) має саме таку форму. Але ще є форми Далекорій (117 осіб), Далекарей (6), Дилікарій (3), Делікорій (1). Хоча схоже, що всі вони мають спільне походження. Тут проблемою є: якою була первісна форма прізвища, бо його написання зазнавало різних впливів (передовсім угорських) і тому тепер має різновиди.
Юліан Редько розглядав у свому словнику форму ДАЛЕКОРІЙ: "Походження не зовсім ясне; може угорське за походженням (пор.
dal=спів, пісня і
ekkor=тепер, на цю хвилину)".
Павло Чучка також розглядав форму ДАЛЕКОРІЙ: "Імовірно, від прізвища
Делікарі, поширеного в Греції". Хоча наводить прізвисько з 1648 р.
Dahlekouich Fetyko (тобто – Федько Далекович).
Тут варто порівняти форми утворення окремих закарпатських прізвищ.
Прізвища на
-ій (Раковцій, Текелій, Томчаній, Петровцій, Семедій, Унґварій, Ґутій і т.п.) переважно мають угорські утворення від якогось топоніму та форманту
-і з додаванням в українському варіанті
й у кінці. Але виявити якийсь населений пункт Далекор чи Дилікар наразі не вдалося, тому ця версія доволі сумнівна.
На мою думку, первісна форма могла бути ДАЛЕКАРЕЙ. Закарпатські прізвища на
-ей мають місцеве українське походження (Чопей, Довгей, Тацей, Чорей, Ґембей і т.п.) та містять власну назву (ім'я чи прізвисько) + патронімічний суфікс
-ей. Тоді форма ДАЛЕКОРЕЙ мала би означати "син Далекора". Думаю, що більш логічна форма ДАЛЕКАРЕЙ – у первісному значенні як "син Далекаря". По-перше, на Закарпатті є прізвище ДАЛЕКАР (хоча лише 9 носіїв). По-друге, характерне для західноукраїнських форм слів, що відображали рід заняття: млинар, сопілкар, пушкар, бджоляр (пчолар), казкар, винар. Схоже, що на той час могло бути й діалектичне слово "далекар", яке тепер стало архаїзмом. Це, звичайно, лише моя версія. Але варто її також мати на увазі.