Походження прізвищ (обговорення)

[sergm]

Вітаю!

Ніяк не можу дійти згоди із самим собою щодо походження наступних селянських прізвищ села Попова Гребля Чечельницької волості Ольгопільського повіту Подільської губернії:

• Зьомко (наголос на першому складі)
• Малай
• Малий (наголос на першому складі)
• Слєпий (наголос на першому складі)
• Трач
• Юрчик

Жодне з цих прізвищ не виглядає українським. В той же час носії цих прізвищ в своїй етнічній приналежності ніколи не сумнівались.
Наскільки я зміг пересвідчитись, прізвищам щонайменше 200 років, і за цей час вони практично не змінювались.

[ABG]

*Зьомко (наголос на першому складі) - українізований варіант від польського ziomek (=земляк). Подібно як українізувалися й польські імена: Wojtek=Войтко, Franek=Франко, Leszek=Лешко.
*Малий (наголос на першому складі), *Слєпий (наголос на першому складі) - від польських слів mały, ślepy (наголоси на першому складі). Перші носії прізвища могли бути поляками, які згодом асимілювалися. Або попросту в регіоні ще на кінець 18 ст. побутував українсько-польський суржик, тому така "полонізована" форма й закріпилася.
*Малай - від діалектизму (румунського походження): малай =вид хліба з кукурудзи, гороху або проса (див. слов. Грінченка).
*Трач - це застаріле слово (=пиляр, робітник на трачці, лісопильному заводі).
*Юрчик - звичайна здрібніла форма від імені Юрій. Для порівняння: Павло>Павлик, Петро>Петрик, Іван>Івасик.

[sergm]

*Зьомко (наголос на першому складі) - українізований варіант від польського ziomek (=земляк). Подібно як українізувалися й польські імена: Wojtek=Войтко, Franek=Франко, Leszek=Лешко.
*Малий (наголос на першому складі), *Слєпий (наголос на першому складі) - від польських слів mały, ślepy (наголоси на першому складі). Перші носії прізвища могли бути поляками, які згодом асимілювалися. Або попросту в регіоні ще на кінець 18 ст. побутував українсько-польський суржик, тому така "полонізована" форма й закріпилася.
*Малай - від діалектизму (румунського походження): малай =вид хліба з кукурудзи, гороху або проса (див. слов. Грінченка).
*Трач - це застаріле слово (=пиляр, робітник на трачці, лісопильному заводі).
*Юрчик - звичайна здрібніла форма від імені Юрій. Для порівняння: Павло>Павлик, Петро>Петрик, Іван>Івасик.

Мені якраз здається, що Зьомко, Малий, Слєпий, і навіть Трач із Юрчиком виглядають прізвищами польського походження, але до польських предків я ще не докопав, хоча вже й дійшов до людей, народжених у ХVІІІ сторіччі.
Щодо "Малай", вчора знайшов у записах батька наступне:

Для побілки (фарбування стін та стелі) використовували білу глину, яка продавалась у вигляді кружків (малаїв), для останнього шару додавали синьки.

Не знаю, чи пов’язані якось місцеві кружечки білої глини із румунським "mălaiu" або татарським "malaj". Але зв’язок прізвища з місцевим поняттям виглядає більш переконливим, ніж із більш віддаленими географічно. Хоча перші носії прізвища могли і прийшлими бути...
До речі, я ніяк не розкопаю, чи є різниця між малаєм і мамалигою? У тих краях із кукурудзи варять мамалигу. Втім, і ця страва є малопопулярною.

[ABG]

Мені якраз здається, що Зьомко, Малий, Слєпий, і навіть Трач із Юрчиком виглядають прізвищами польського походження, але до польських предків я ще не докопав, хоча вже й дійшов до людей, народжених у ХVІІІ сторіччі.

Перші три так, а щодо Трача та Юрчика - дуже сумніваюся, бо етимологічно вони зовсім не польські.

Тлумачення, значення слова «трачка»:
ТРАЧКА, и, ж., діал. Лісопильня, тартак. В низині кипіло голосне життя. Там гомоніла велика парова трачка (Ольга Кобилянська, Вибр., 1949, 313).
Словник української мови, Том 10, стор. 241.
Трачка, -ки, ж. Лѣсопильня. Шейк. Шух. І. 181.
Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 280.

У польській мові немає імені Юрій (Юрчик), а відповідником є Jerzy [Єжи]. Здрібнілу форму Jurko поляки вживали під впливом українського звучання імені.

Для побілки (фарбування стін та стелі) використовували білу глину, яка продавалась у вигляді кружків (малаїв), для останнього шару додавали синьки.
Не знаю, чи пов’язані якось місцеві кружечки білої глини із румунським "mălaiu" або татарським "malaj". Але зв’язок прізвища з місцевим поняттям виглядає більш переконливим, ніж із більш віддаленими географічно. Хоча перші носії прізвища могли і прийшлими бути...
До речі, я ніяк не розкопаю, чи є різниця між малаєм і мамалигою? У тих краях із кукурудзи варять мамалигу. Втім, і ця страва є малопопулярною.

Мала́й, -лая, м. 1) Хлебъ изъ, кукурузы, гороху или проса. Kolb. І. 51. Малаю, малаю, я тебе за хліб не маю. Ном. № 14115. Иногда — вообще плохо выпеченный хлебъ, вязкій. 2) Раст. Просо, Panicum miliaceum.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 400.

Мамали́ґа, -ґи, ж. Родъ кушанья изъ кукурузной муки. Чуб. VII. 442.
Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 403.
МАМАЛИҐА, и, ж. Густа каша з кукурудзяного борошна. Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалигу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 255); Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 237); Вранці мати густу мамалигу Вигортає на стіл з казана (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 363).
Словник української мови, Том 4, стор. 615.

Конкретніше: малай - це хліб, мамали́ґа - це каша.
Не думаю, що для Ольгопільщини словесні запозичення з молдавської/румунської чи тюркських мов це якась дивина, оскільки станом на 18 ст. це було культурне пограниччя і зі Степом, і з Бессарабією.
Схоже, що ці глиняні кругляки саме через форму та подібність до "несмачного хліба" й прозвали малаєм.

[sergm]

Ну, стосовно "трача" питання спірне - у польській мові слово tracz вживається і понині, причому як в значенні "працівник тартака" (до речі, зовсім поряд є селище Тартак), так і в значенні "крех, крохаль". А польський вплив у тих краях і понині відчувається в генеалогії чи не кожного другого
"Юрчик" потрапив під підозру більше через суфікс "-ик", який в українській мові частіше вживається щодо професійних прізвищ. Плюс чомусь на поточний момент часу в Польщі це прізвище зустрічається в 2.5 рази частіше, ніж в Україні. Плюс самі поляки вважають це прізвище польським. Плюс зменшувальне від Jerzy - Jurek.

Але поки що по всіх прізвищах імена трапляються цілком типові на той час для православних (тобто, з урахуванням тогочасних реалій, українців). От по шляхетських прізвищах проскакують і Гонората, і Пауліна, і Августин, і Бенедикт, що не залишає жодних сумнівів в охрещенні у костелі, попри наявність у православних сповідальних розписах. Там навіть священник скаржиться на те, що деякі парафіяни не ходять на сповідь і причастя, мотивуючи це приналежністю до католицтва, хоча ще минулого року сповідались і причащались у нього...

[sergm]

Також цікавить походження прізвища Мадзурик з Усті Ольгопільського повіту (наразі "д" редуковане).
І Коротич з-над Базавлука.

[ABG]

Мадзурик, очевидно, одразу ж асоціюється з Мазуриком, що могло мати два значення:
1) зменшене від Мазур (= житель Мазовша);
2) пройдисвіт, шахрай, злодій.
Хоча досить дивно виглядає це "ДЗ". Якщо це не пізніше перекручення, то можна припустити варіанти:
1) від власного імені Мадзя (форма від Марія);
2) перекручене від співзвучного Маджурик чи Мажурик - від слова мажа або маджа (= чумацький віз), чи від мажара (= великий довгий віз). Такі слова характерні передовсім для Степової України.

Коротич - з огляду на суфікс -ич мало б бути патронімічним від прізвиська Корот (первісне значення - "син Корота"), аналогічно, як і в прізвищі Коротенко. Здається, що "корот" означає якусь комаху.
Або походить від прізвиська Короткий. Тоді з суфіксом -ич через трансформацію вийде Коротич, а з -енко буде Коротченко.

[sergm]

Варіант Мадзурик фігурує у метричних книгах і сповідальних розписах щонайменше в інтервалі 1820-1876 роки. На якому етапі відпало "д", точно не скажу, ймовірно вже за радянських часів.
Щодо значення "шахрай, пройдисвіт, злодій" у мене є сумніви. По-перше, це значення ми бачимо у російських словниках, а не в українських. По друге, мені важко уявити собі ситуацію, за якої з півсотні, а то і з сотню жителів села (2-3%) спокійно носить прізвище "Шахраєнко" Є приклад з Попової Греблі, коли ряд людей носили прізвище "Крутохвостий", не виключено, що як видозмінене "Крутихвіст". Що заважало цим Мазурикам переписатись на Мазурів або Мазурчуків?
Як щодо лемківсько-польської назви горобця польового (Mazurek)?

[ABG]

Щодо значення "шахрай, пройдисвіт, злодій" у мене є сумніви. По-перше, це значення ми бачимо у російських словниках, а не в українських. По друге, мені важко уявити собі ситуацію, за якої з півсотні, а то і з сотню жителів села (2-3%) спокійно носить прізвище "Шахраєнко"

А хто нашими краями лише не волочився? Може приплівся якийсь великорос-"мазурик", то й так і залишилось.
В сучасній Україні є тепер понад 2 тисячі людей із прізвищами Шахрай і Шахрайчук. І нічого. Он, у Росії навіть міністрами стають.

Як щодо лемківсько-польської назви горобця польового (Mazurek)?

Думаю, що ні з лемківськими горобцями, ні з польськими піснями-танцями це прізвище не пов'язане. Трохи воно до степів далекувато. А от реальними "мазурами" дійсно осаджували родючі землі Поділля та Брацлавщини. Те, що вони одразу, чи в наступних поколіннях асимілювалися, підтверджується великою кількістю носіїв прізвищ Мазур, Мазурчак, Мазуренко тощо.

[sergm]

Піднявши сповідалки за 1802 рік, дізнався, що Малаїв тоді називали Малайчуками. Що, на мою думку, одразу ставить їх в один ряд із Корнійчуками, Прокопчуками, Сергійчуками та іншими подібними патрімоніальними прізвищами. Оскільки ім’я "Малай" вряди-годи зустрічалось зокрема серед запорізького козацтва (наприклад, у реєстрі 1649 року бачимо козака Бута Малая)...

[ABG]

Піднявши сповідалки за 1802 рік, дізнався, що Малаїв тоді називали Малайчуками. Що, на мою думку, одразу ставить їх в один ряд із Корнійчуками, Прокопчуками, Сергійчуками та іншими подібними патрімоніальними прізвищами. Оскільки ім’я "Малай" вряди-годи зустрічалось зокрема серед запорізького козацтва (наприклад, у реєстрі 1649 року бачимо козака Бута Малая)...

Тобто трансформація прізвища відбувалася так: [Малай] - Малайчук - Малай - Ма'лий?
Щодо слова "малай", то воно попросту потрапило в українську мову з румунської, але це зовсім не означає, що носій прізвиська Малай був волоського/молдавського походження.

[sergm]

Піднявши сповідалки за 1802 рік, дізнався, що Малаїв тоді називали Малайчуками. Що, на мою думку, одразу ставить їх в один ряд із Корнійчуками, Прокопчуками, Сергійчуками та іншими подібними патрімоніальними прізвищами. Оскільки ім’я "Малай" вряди-годи зустрічалось зокрема серед запорізького козацтва (наприклад, у реєстрі 1649 року бачимо козака Бута Малая)...

Тобто трансформація прізвища відбувалася так: [Малай] - Малайчук - Малай - Ма'лий?
Щодо слова "малай", то воно попросту потрапило в українську мову з румунської, але це зовсім не означає, що носій прізвиська Малай був волоського/молдавського походження.

Так, із побаченого мною, трансформація відбувалась в цій послідовності - 1802 Малайчук - 1846,1876 Малай - 19хх Ма’лий. Ну і очевидно, що коли були Малайчуки, то був і Малай...
Тепер для мене особистим викликом є з’ясувати, в якому році слово "малай" з’явилось в українській мові (є в реєстрі війська Хмельницького 1649 року), а в якому - у румунській...

[ABG]

Так, із побаченого мною, трансформація відбувалась в цій послідовності - 1802 Малайчук - 1846,1876 Малай - 19хх Ма’лий. Ну і очевидно, що коли були Малайчуки, то був і Малай...

Дуже цікаво! Тобто, полонізована форма Ма'лий (з наголосом на першому складі) виникла не від слова "малий", а від перекручення прізвиська Малай.
Можливо, що якийсь польськомовний чиновник попросту перекрутив прізвище на більш зрозумілу і звичну для нього форму.

[sergm]

Так, із побаченого мною, трансформація відбувалась в цій послідовності - 1802 Малайчук - 1846,1876 Малай - 19хх Ма’лий. Ну і очевидно, що коли були Малайчуки, то був і Малай...

Дуже цікаво! Тобто, полонізована форма Ма'лий (з наголосом на першому складі) виникла не від слова "малий", а від перекручення прізвиська Малай.
Можливо, що якийсь польськомовний чиновник попросту перекрутив прізвище на більш зрозумілу і звичну для нього форму.

Не зовсім так. Поряд в селі жили Ма’лі, яких було навіть більше, ніж Малаїв-Малайчуків. У них прізвище не змінювалось щонайменше із 1802 року.
Наскільки я бачу із документів, десь на межі ХІХ та ХХ століть всіх Малаїв теж переписали на Ма’лих. Можливо, внаслідок чергової зміни священника, який міг вирішити, що прізвище "Малай" - то перекручене "Ма’лий". Подібну трансформацію я спостерігав в тому ж таки селі у своїх далеких родичів 1846 Бугайчук - 1876 Бугай - 19хх Бугайчук...
Цікаво, що мої батьки знали, що вони походять від неспоріднених Малих, але досі не знали, що ці Малі не були навіть однофамільцями

[sergm]

З Мазуриками теж цікава історія.
У списку 1802 року є посполитий Антоній Йосипович Мазуренко із сім’єю, у дворі якого проживає підсусідок Дмитро Іванович Мазурик із сім’єю. В списках 1846 року фігурує лише якась Мазурчиха (зараз немає часу гортати списки), а в списках 1876 року взагалі немає людей з прізвищами від кореня "Мазур". Натомість, в іншому селі, за 50 км від цього, в 1876 році проживало понад півдюжини сімей Мазуриків загальним числом два, а то й три десятки. Колись займусь тими Мазуриками більш щільно, може і виявлю якусь в тому закономірність...

[sergm]

Тільки-но подумав, а як за правилами української ономастики мало б звучати прізвище сина людини на прізвисько Малий?
Маленко / Малчук? Чи Малаєнко / Малайчук?
Задаю таке питання, бо виявив, що предки людей, які зараз носять одне прізвище (приміром, Погорілий, Подольський або Посухівський), раніше мали цілий спектр прізвищ - Погорілий, Погоріленко, Погорілчук і Погорілого [син]; Подольський і Подолщук; Посух, Посухівський і Посухівщук. І, судячи з усього, мова йде про родичів, прізвища яких пізніше було унормовано...