головна сторінка
мапа сайту
Контакти
  Про УГТ              Рада УГТ              Члени УГТ              Публікації              Лінки              Форум              Про сайт
 

Сайт розроблено за
фінансової підтримки
Українського державного
центру радіочастот






 

ВОЛОДИМИРЕЦЬ

Селище міського типу, районний центр.
Час виникнення Володимирця залишається досі невідомим. Місцеві перекази говорять, що поселення нібито заснував промисловець Володимирко, котрий володів руднями, в яких плавили метал з місцевих болотяних руд, хоча ця версія мабуть має досить пізнє походження. У поборовому реєстрі Луцького повіту за 1570 р. містечко згадується як "давнє поселення". На той час воно було власністю Івана Кердея Мнишинського, пізніше переходить до Чорторийських, згодом - до Паців, а в першій половині ХVІІ ст. ним вже володіють Четвертинські.
У Володимирці було споруджено оборонний замок. Містечко неодноразово зазнавало значних руйнувань під час воєнних дій. Значну роль у розбудові Володимирця відіграла волинська родина князів Четвертинських, котрі взяли своє прізвище від містечка Четвертні (тепер - село Маневицького району Волинської області). Гілка роду, котра володіла Володимирцем, використовувала герб із зображенням півмісяця ріжками вниз, у якого встромлено два мечі, знизу - шестипроменева зірка (деякі пізніші польські гербовники подавали гербові фігури у зворотньому порядку). Багато представників цього княжого роду зберегли батьківську віру й активно боролися проти полонізації та окатоличення. Серед них варто згадати брацлавського підкоморія Стефана Яковича Четвертинського, лідера православно-консервативного угрупування української знаті, приятеля гетьмана Петра Сагайдачного, непримиренного противника єзуїтів, що, зрештою, перешкодило йому зайняти значніші державні посади в Речі Посполитій. Завдяки старанням його сина князя Стефана Стефановича їхнє спадкове місто Володимирець отримало 4 червня 1667 р. королівський привілей на самоврядування за магдебурзьким правом та низку пільг. Містечко стояло пусткою, оскільки машканці, як зазначено в документі, "через заворушення теперішніх часів" порозбігалися. Щоб відродити економічне життя та привабити нових поселенців володимирецьких міщан звільнено на 12 років від сплати чиншів, податків, контрибуцій, жовнірських постоїв та інших повинностей. Місто виводилося з-під юрисдикції воєвод, каштелянів, підкоморіїв, старост та інших королівських урядників, а в усіх своїх справах міщани мали судитися перед війтом або власником міста за "артикулами" магдебурзького права. Дозволялося також проводити у Володимирці три щорічні ярмарки ("один на свято грецьке (тобто - православне. - А.Ґ.) Нового Року, себто свято св.Василя - на п'ять тижнів, другий - на свято грецьке Вознесіння Господнього - на три тижні, а третій - на Воскресіння Пречистої Діви Марії - на шість тижнів") та щотижневі торги у неділю та п'ятницю. Очевидно, що містечко з того часу мало використовувати міську печатку з власним гербом, проте жодної згадки про її вигляд у привілеї немає.
Відомо, що в ХVІІ ст. у Володимирці був поширений досить рідкісний ливарський промисел по виготовленню дзвонів, який постачався рудою з села Рудки. Правда, згодом це ремесло забулося, містечко поступово занепало й у 1870 р. тут працювали тільки 4 магазини, винокурня та 10 дрібних ремісників. На кінець ХІХ ст. у Володимирці була церква, костел, 2 синагоги, 149 домів і проживало 1083 мешканці. Ще зберігалися сліди замку та валів. Відбувалися щорічно 4 ярмарки. З 1940 р. Володимирець став центром району.

Герб: у синьму полі срібний півмісяць ріжками вниз, у нього встромлено зверху два золоті мечі, вгорі золотий дзвін, внизу - золота 6-променева зірка.

Прапор: квадратне жовте полотнище, від древка до середини вільного краю йде синій клин, на якому білий півмісяць ріжками вниз, у нього встромлено зверху два жовті мечі, вгорі жовтий дзвін, внизу - жовта 6-променева зірка.

У цих символах розкривається історія містечка: підкреслюється роль князів Четвертинських у розвитку Володимирця (півмісяць з мечами та зірка є елементами родового герба Четвертинських), відображається його значення як укріпленого поселення та вказується на характерний місцевий промисел (дзвін є символом пильності і оборони від вороів, а також означає давнє ливарне ремесло).
Затверджені селищною радою 2 жовтня 1997 р.
Автори проектів – А. Гречило та Ю. Терлецький.

(Гречило А., Терлецький Ю. Герби та прапори міст і сіл Рівненської області. - Київ, Львів, Рівне, 2002. - С. 19-20)