Home page
Site map
Contacts
  About Society              Board              Members              Publications              Links              Forum              About site
  History

  Battle Flag

  Ministry of Defence

  General Headquarters

  Ukrainian Land Forces

  Ukrainian Air Forces

  Ukrainian Navy

  Military Educational Institutions (Schools)

  Peaceable Units








Місцезнаходження відвідувачів цієї сторінки

 
"Тимчасові знаки розрізнення старшин та козаків армії Української Народної Республіки (наказ Військам Дієвої Армії УНР від 9 квітня 1919 р. ч. 84)"


Тимчасові знаки розрізнення старшин та козаків армії Української Народної Республіки (наказ Військам Дієвої Армії УНР від 9 квітня 1919 р. ч. 84)Аналізуючи нечисленні праці, присвячені історії українських військових одностроїв та знаків розрізнення, видані в останні роки, неважко помітити, що ця тема вивчена все ще далеко не повністю. Так, висвітлюючи розвиток форми одягу армії Української Народної Республіки (УНР) у першій половині 1919 р. дослідники спираються на накази Головної Управи Війська УНР (ГУВ УНР) від 8 січня 1919 р. ч. 28 та від 24 квітня 1919 р. ч. 276. Проміжок часу між виданням цих наказів якщо і розглядається, то виключно з точки зору спроб запровадження власної уніформи у окремих частинах та з’єднаннях .

Тимчасові знаки розрізнення старшин та козаків
армії Української Народної Республіки
(наказ Військам Дієвої Армії УНР від 9 квітня 1919 р. ч. 84)

Аналізуючи нечисленні праці, присвячені історії українських військових одностроїв та знаків розрізнення, видані в останні роки, неважко помітити, що ця тема вивчена все ще далеко не повністю. Так, висвітлюючи розвиток форми одягу армії Української Народної Республіки (УНР) у першій половині 1919 р. дослідники спираються на накази Головної Управи Війська УНР (ГУВ УНР) від 8 січня 1919 р. ч. 28 та від 24 квітня 1919 р. ч. 276. Проміжок часу між виданням цих наказів якщо і розглядається, то виключно з точки зору спроб запровадження власної уніформи у окремих частинах та з’єднаннях [1].
Відомо, що наказ ГУВ УНР від 8 січня 1919 р. ч. 28 встановлював для старшин, урядовців та козаків звичайну похідну уніформу за зразком 1-ї Козачої Стрілецької (“Сірожупанної”) дивізії та парадну уніформу, взоровану на історичний козацький одяг [2]. Відомо також, що виконати його, принаймні в масштабах всієї армії, не вдалося. Похідна уніформа старшин та козаків, опис якої був оголошений наказом ГУВ УНР від 24 квітня 1919 р. ч. 276, була вже значно простішою: кашкет, мундир (френч), штани й шинель-чумарка [3]. Таким чином, можна зробити висновок, що після 8 січня і аж до 24 квітня 1919 р. жодних нормативно-правових актів щодо уніформи не видавали. Проте документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України вказують на протилежне.
Наказ ГУВ УНР від 8 січня 1919 р. ч. 28 замість рангів [4], що існували за часів Гетьмана П. Скоропадського, передбачав т. зв. “ранги по посадам”. Та навесні 1919 р. українському військовому керівництву стало зрозуміло, що у справі перебудови армії на регулярних засадах без повернення до рангів не обійтися. Наказом Військам Дієвої Армії УНР (ВДА УНР) від 9 квітня 1919 р. ч. 80 “до затвердження законодавчим порядком” для всіх військових встановлюватися т. зв. “степені”. Наказ підписали Тимчасово виконуючий обов’язки Наказного Отамана отаман А. Мельник, за начальника Штабу Дієвої Армії – отаман В. Сінклер. Степені запроваджувалися для козаків і підстаршин (козак, ройовий, чотовий, бунчужний) та старшин. При цьому старшинські степені поділялися на три категорії: старшина (хорунжий, чотар, сотник), булавна старшина (осаул, полковник), отаманна старшина (отаман, кошовий отаман) [5]. Степені надавалися старшинам у відповідності не з посадою, а з останнім рангом, присвоєним на попередній службі в українській, російській чи австрійській армії. Для керування при надані старшинам степенів наводилася порівняльна таблиця з рангами Української Армії періоду Гетьманату та Російської армії.
Поза всяким сумнівом, фактичне відновлення наказом ВДА УНР від 9 квітня 1919 р. ч. 80 рангів (під новою назвою “степені”) було надзвичайно важливою подією в житті збройних сил. Але степені могли дати бажаний ефект лише за умови наявності знаків розрізнення, які б їх позначали. І такі знаки розрізнення було встановлено, причому сталося це того ж 9 квітня 1919 р. Про це свідчить нещодавно виявлений нами наказ ВДА УНР ч. 84, що також був підписаний отаманами А. Мельником та В. Сінклером [6]. “До остаточного вирішення військового одягу” в ньому оголошувалися відзнаки родів зброї та степенів козаків і старшин армії УНР.
По-перше, відтепер українські військовики повинні були носити погони “того ж матеріялу, що й верхня одіж” 1 вершок (4,445 см) завширшки. Нижній край погона мав вшиватися біля рукава, верхній – застібатися на ґудзик біля коміра. На погонах передбачалося розміщувати номер полку або “начальні літери шефа частини”. Приналежність до штабів кошів [7] відображали римські цифри.
По-друге, посередині обох рукавів нижче ліктя, на відстані 3 вершків від нижнього краю, мав нашиватися сукняний ромб, шириною по краю 1 вершок, кольору відповідно роду зброї. Кольори родів зброї встановлювалися такі: піхота – блакитний, кіннота – жовтий, артилерія – червоний, технічне військо – чорний, кордонна охорона – “ясно-зелений”, залізнично-технічні війська – темно-зелений, штаби та управління – малиновий, санітарні частини – коричневий, інтенданство – сірий, старшина з освітою Академії Генерального Штабу – малиновий з білим кантом. Степені позначалися галунними “стяжками” (стрічками) на ромбі. Ройовий (у документі – “райовий”), чотовий та бунчужний мали носити від одної до трьох золотих стрічок 0,5 см завширшки. На степені хорунжого, чотаря й сотника вказували від одної до трьох срібних стрічок шириною 1 см. Одна чи дві срібні стрічки 1,5 см завширшки належали осаулу та полковнику відповідно. Такі ж стрічки, але “з кривульками” (йдеться, очевидно, про зигзаг) мали носити отаман і кошовий отаман. Вищеописані відзнаки належало одягнути у двотижневий термін після оголошення наказу, відповідальність за його невиконання покладалася на командирів частин [8]. До наказу додавалися три таблиці з малюнками але, на жаль, у архівній справі вони відсутні.
Як бачимо, наказ ВДА УНР від 9 квітня 1919 р. ч. 84 встановлював систему тимчасових знаків розрізнення, що давала інформацію про степінь військовика, рід зброї, приналежність до органу військового управління чи військової частини. Доречно відзначити “реабілітацію” погонів, адже наказ ГУВ УНР від 8 січня 1919 р. ч. 28 використання погонів не передбачав. Проте на відміну від часів Гетьмана П. Скоропадського погони не являлися знаками розрізнення рангів і слугували лише для розміщення цифр і літер. Система кольорів родів зброї, встановлена наказом ВДА УНР ч. 84, демонструє частковий відхід від досвіду Української Армії, на якому базувалася система кольорів за наказом ГУВ УНР ч. 28. Так, замість малинового кольору піхота отримала блакитний, тоді як малиновий колір став позначати штаби та управління. Можливо, ці зміни означали повернення до системи кольорів родів зброї, запровадженої за Центральної Ради (наказ Військовому Міністерству УНР від 1 квітня 1918 р. ч. 142) [9]. У той же час за санітарними частинами було збережено коричневий колір, вперше введений для санітарних старшин санітарних і ветеринарних установ та закладів наказом Військовій Офіції Української Держави від 16 червня 1918 р. ч. 221 [10]. На відміну від наказу ГУВ УНР ч. 28 кольори для ветеринарів, топографів, повітряного флоту та Генерального Штабу не встановлювалися, зате вперше у республіканському війську їх отримали інтенданти, військові залізничники та прикордонники. В останньому випадку, безперечно, мало місце успадкування традицій Окремого Корпусу Прикордонної Варти Російської імперії.
Простою та логічною вийшла система розрізнення степенів галунними стрічками різного кольору та ширини. На малюнках 1-4 представлено спробу реконструкції знаків розрізнення ройового (мал. 1), сотника (мал. 2), полковника (мал. 3) й отамана (мал. 4). Використання на практиці знаків розрізнення за наказом ВДА УНР ч. 84 підтверджує фотографія групи військовиків армії УНР, опублікована Я. Тинченком. Дослідник датує її квітнем 1919 р. [11] На рукаві третього зліва військовика добре видно ромб з горизонтальною стрічкою посередині. Щоправда, розміщений він вище, ніж це регламентовано наказом ВДА УНР ч. 84. Водночас погонів цей військовик не носить. Можливо, що внаслідок важких бойових дій та нестачі матеріалів використовувати у повному обсязі навіть дуже просту систему знаків розрізнення було проблематично.
Отже, встановлення 9 квітня 1919 р. наказом ВДА УНР ч. 80 степенів, а наказом ВДА УНР ч. 84 тимчасових знаків розрізнення, слід розглядати як взаємопов’язані заходи, спрямовані на перетворення армії УНР у організовану на регулярних засадах військову силу. Принцип розміщення знаків розрізнення степенів на рукавах та кольори родів зброї, встановлені наказом ВДА УНР ч. 84, було у подальшому використано в уніформі за наказом ГУВ УНР від 24 квітня 1919 р. ч. 276.

Микола ЧМИР (Київ)

__________________
Примітки:

1. Тинченко Я. Армии Украины 1917-1920 гг. – Москва, 2002. – С. 53-67; Abbott P., Pinak E. Ukrainian Armies 1914-55. – Botley, Oxford, 2004. – P. 20-21;Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917-1921 рр. // Військово-історичний альманах. – 2001. – Ч.2. – С. 100-103.

2. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). – Ф. 1075. – Оп. 2. – Спр. 2. – Арк. 19.

3. Там само. – Ф. 1078. – Оп. 4. – Спр. 1. – Арк. 48-49.

4. Термін “ранг” відповідав на той час російському терміну “чин”.

5. ЦДАВО України. – Ф. 1078. – Оп. 1. – Спр. 97. – Арк. 64.

6. Там само. – Ф. 3172. – Оп. 5. – Спр. 2. – Арк. 68.

7. Відповідно до наказу ВДА УНР від 21 лютого 1919 р. ч. 2 “згідно історичним традіціям і характеру бойових операцій” замість корпусів утворювалися коші у складі двох загонів та інженерної сотні при штабі коша. А загін складався з п’яти окремих піших куренів, гарматного куреня, кінного куреня та інженерної сотні (ЦДАВО України. – Ф. 3172. – Оп. 5. – Спр. 2. – Арк. 1).

8. ЦДАВО України. – Ф. 3172. – Оп. 5. ­– Спр. 2. – Арк. 68.

9. Там само. – Ф. 1076. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 104. Похідна уніформа, опис якої оголошував цей наказ, передбачала використання на комірі, клапанах верхніх кишень та обшлагах рукавів френча кантів таких кольорів: піхота – блакитний, кіннота – жовтий, інженерні війська – чорний, “гарматчики” (артилерія) – червоний, співробітники усіх штабів – малиновий. Старшини, які закінчили Академію Генерального Штабу, мали носити кант білого кольору.

10. Там само. – Ф. 1077. – Оп. 5. – Спр. 10. – Арк. 148.

11. Тинченко Я. Армии Украины... – С. 52.

 
About Society     Board     Members     Publications     Links     Forum     About site