головна сторінка
мапа сайту
Контакти
  Про УГТ              Рада УГТ              Члени УГТ              Публікації              Лінки              Форум              Про сайт
Символіка Збройних Сил України
Розділи
  ІСТОРІЯ СИМВОЛІКИ ЗСУ

  БОЙОВИЙ ПРАПОР

  МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ

  • частини підпорядковані безпосередньо МО

  • нагороди МО

  • залізничні війська

  ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ ЗСУ

  СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗСУ

  ПОВІТРЯНІ СИЛИ ЗСУ

  ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ ЗСУ

  ВІЙСЬКОВО-НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

  МИРОТВОРЧІ ПІДРОЗДІЛИ ЗСУ

  БІБЛІОГРАФІЯ




Сайт розроблено за
фінансової підтримки
Українського державного
центру радіочастот






Місцезнаходження відвідувачів цієї сторінки

Тут спілкуються українською

 
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ


Емблема Міністерства оборони України являє собою прямий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами малинового кольору, у центрі якого у круглому медальйоні синього кольору вміщено зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого. Висота медальйону становить 2/5 висоти хреста. Медальйон накладено на зображення меча вістрям угору і двох схрещених булав, що розміщені між сторонами хреста.
Пружки хреста і медальйона, зображення меча і булав – золоті.

Прапор Міністерства оборони України являє собою прямокутне полотнище малинового кольору зі співвідношенням сторін 2:3.
У центрі полотнища розміщено зображення емблеми Міністерства оборони України. Висота емблеми становить 4/5 висоти полотнища.
Обидві сторони полотнища ідентичні.

Штандарт Міністра оборони України являє собою квадратне полотнище малинового кольору з каймою та квадратними кутами, облямованими золотим кантом.
Розмір штандарта – 90х90 см.
У центрі полотнища розміщено зображено емблему Міністерства оборони України. Висота емблеми становить 5/7 висоти штандарта.
По периметру кайму прикрашено орнаментом у вигляді стилізованого зображення гілок калини. У кутах штандарта – зображення прямих рівносторонніх хрестів з розбіжними сторонами.
Сторони штандарта, крім верхнього краю полотнища, прикрашено золотою бахромою.
Обидві сторони полотнища ідентичні.
Древко штандарта дерев’яне, коричневого кольору. Верхівка древка стрілоподібна з жовтого металу, у якій вміщено рельєфне зображення емблеми Збройних Сил України. Штандарт прикріплюється до основи верхівки за допомогою шнура, з’єднаного з дерев’яним стрижнем, вставленим у верхню частину полотнища.
Підток древка з жовтого металу у вигляді зрізаного конусу.



Проект нарукавної емблеми Міністерства Оборони України


Перша емблема Міністерства оборони Сил України була розроблена і запропонована Комісії по розробці військової символіки Збройних Сил України в серпні 1992 року художником О.Руденком (мал.1–3). Емблема не виготовлялась. Під час розгляду на Комісії 23 січня 1993 року остання визнала її недосконалою ( див.: ”Народна Армія” за 27 січня 1993 р.), що разом з претензіями автора привело до відмови від запропонованої емблеми.
1
2
3


НАРУКАВНІ ЕМБЛЕМИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Першим окрему емблему для генералів і офіцерів Міністерства оборони України створив міністр оборони України генерал О. Кузьмук. Запропоновану йому емблему для заміни загальновійськової емблеми (проект полковника В. Карпова з корективами, зробленими М. Слободянюком та З. Галишинцем) він вирішив використати для носіння саме генералами і офіцерами Міністерства оборони України (мал.1-7),

1
2
3
4
5
6
7

однак додавати зверху стрічку з написом “Міністерство Оборони”. З часом стала зрозумілою непрофесійність такого рішення (адже з обох боків на рукавах були емблеми з написами “Україна. Збройні сили”). Тому була зроблена окрема нарукавна емблема за проектом О. Руденка (мал.8-15),

8
9
10
11
12
13
14
15

яка вживається і до сих пір. Основою для неї став нагрудний знак Міністерства оборони України, проект якого О. Руденко зробив дещо раніше (мал.16).

16
17
18
19
20
21
22

Цей знак мав дві основні відмінності: для генералів він виготовлявся з посрібленням, а офіцери носили знак, зроблений з латуні.
З введенням в український армії светра як статутного одягу, на якому неможливо носити металевий нагрудний знак, його стали виготовляти за технологією нарукавних емблем (мал.17-22).

Михайло СЛОБОДЯНЮК