головна сторінка
мапа сайту
Контакти
  Про УГТ              Рада УГТ              Члени УГТ              Публікації              Лінки              Форум              Про сайт
 
Розділи
  ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ

  ТЕРИТОРІАЛЬНІ СИМВОЛИ

  МУНІЦИПАЛЬНІ СИМВОЛИ

  ВІЙСЬКОВА СИМВОЛІКА

  РЕЄСТР ОСОБОВИХ СИМВОЛІВ

  КОРПОРАТИВНИЙ ГЕРБІВНИК

  ОРГАНІЗАЦІЙНА СИМВОЛІКА

  ГЕРАЛЬДИКА

  ВЕКСИЛОЛОГІЯ

  ЕМБЛЕМАТИКА

  СФРАГІСТИКА

  ГЕНЕАЛОГІЯ

  КОЛЕКЦІОНЕРСТВО

  НАШІ ПАРТНЕРИ




Сайт розроблено за
фінансової підтримки
Українського державного
центру радіочастот






 

Служинська Зиновія

123

Контактна інформація:
E-Mail: academic_lviv_ua(a)yahoo.com
Тел. сл.: +38(032)2610745; дом. +38(032)2610824
Поштова адреса: вул. Технічна, 10/4, Львів, 79000
 
Біографія
Зиновія Служинська (19.02.1936 м. Ходорів) - доцент Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, дійсний член НТШ, член УЛТ у Львові, протягом десяти років була вченим секретарем Львівського відділення Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. Вавілова. Член Товариства медичних генетиків України. Член „Просвіти" та „Меморіалу", член Українського геральдичного товариства. Відповідальний редактор Українського інформаційного бюлетня здоров'я. Співавтор першої української версії „Ілюстрованого медичного словника Дорланда."
Після закінчення 10 класів у СШ № 5 1953 р. вступила у Львівський державний університет ім. Івана Франка. 1958 року одержала диплом і залишилася в лабораторії, яку створив відомий вчений-біолог, член-кор. АН УРСР проф. Андрій Лазаренко. Оскільки лабораторія займалась проблемами генетики, то в зв'язку з новою нагінкою комуністичної партії та радянського уряду на генетику і кібернетику, як на "буржуазні науки" (1958-60), Андрій Лазаренко, вчений зі світовим іменем був прирівняний до "ворога народу", а працівники лабораторії названі образливою кличкою "вейсманістами-морганістами-менделістами". Лабораторія була закрита, проф. А. Лазаренко був змушений покинути університет, щоб "не псувати світогляду радянського студента генетичними видумками Менделя".
1960 р. Зиновія Служинська перейшла на посаду старшого лаборанта на кафедру пропедевтичної терапії (зав. каф. проф. Степан Мартинів) медінституту. 1965 р. вступила в аспірантуру на кафедру біології до проф. Олексія Журбина. Завідувач кафедри онкології, професор Анатоль Гнатишак запропонував генетичну тему дисертації. В 1968 р. успішно захистила дисертацію з спеціальності генетика. На той час комуністична партія змінила ставлення до "менделізму", генетика вже не була буржуазною лженаукою і навіть в школах та навчальних закладах ввели основи генетики (1966/1967 рр.)
З 1968 по 1973 рр. Зиновія Служинська працювала асистентом кафедри біології. За цей час написала докторську дисертацію. Питання присвоєння доцента вирішувалося на засіданні парткому інституту аж три рази (на жаль, документи парткому інституту за ті роки в архіві інституту не збереглися). В характеристиці Зиновії Служинської відмічено 12 пунктів недоліків, серед них найзагрозливішим пунктом було: "скрила деякі факти своєї біографії". Зрозуміло, що це могло стосуватися лише родини, а не її особисто, бо в час закінчення війни 1945 року їй було лише дев'ять років. 27 серпня 1975 р. ВАК затвердив Зиновії Служинській вчене звання доцента. Проте, характеристики для захисту докторської дисертації спецвідділ в особі В. Бурлуцького не видав. Захист дисертації не відбувся. Зиновія Служинська активно працювала в Українському товаристві генетиків і селекціонерів ім. М. Вавілова, за вклад в розвиток генетики нагороджена грамотою. Товариство медичних генетиків також відзначило її діяльність.
До сьогодні З. Служинська працює в медуніверситеті. Загальний стаж - 50 років, з них 48 - в медичному університеті. Є автором шести монографіій, співавтором трьох посібників, 28 методичних розробок, 12 рацпропозицій, 142 статей і тез, 48 рецензій, 42 публіцистичних статей. Тематика наукових зацікавлень та друкованих праць досить широка - це генетика людини, демографія, генеалогія, екологія, паразитологія. Праці останніх років - це концентрований зліпок сучасних наукових уявлень, суперечностей та аналіз стереотипів людського роду. З. Служинська одна з перших генетиків в Україні, що шукає причини змін людських якостей населення у винищенні генофонду нації. Якщо знищити всіх найдосконаліших особин стада, то якість нового покоління знизиться. В цьому не сумнівається жодний селекціонер і тому підбирає найякісніші тварини (чи рослини) для одержання потомства. Проте, загальне обурення викликає такий підхід до людських популяцій. Кожна жива система підпорядковується закономірностям, які стосуються і виду Людина розумна. „Рід людський в Україні" (1995) - перша спроба З. Служинської переосмислити величезні людські втрати та їх вплив на якість людського фактора, бо окупаційними системами в Україні винищувалася найактивніша, найосвіченіша, найталановитіша верства населення. Поновлювали людність ті, які не могли в своїх генах передати найцінніших і найрізноманітніших властивостей.
"Популяції" (2005) ще більш аргументоване підтвердження того, що популяційні закони охоплюють людські угрупування. Це фактично перша спроба всестороннього висвітлення геноциду українського народу, який призвів і до депопуляції, і до зубожіння генофонду.
Праці Зиновії Служинської демонструють ознаки кризи науково-світоглядної бази. Це значить, що прийшов час переосмислення масиву фактів знищування населення України, яке здійснювалося протягом декількох поколінь і здійснення світоглядного прориву до ліпшого розуміння законів розвитку людських популяцій.
З 1995 р. член Українського геральдичного товариства. Працює в генеалогічній секції. Надрукувала 5 книжок, які стосуються генеалогічних проблем:"Рід Калинюків" (1997), "Рід Білинських" (1998), "Генеалогія ч.1" (2000), "Генеалогія ч.2" (2003), "Із забуття" (2002), "Забуті і сучасні" (2004). У двох останніх монографіях була упорядником. Для студентів і учнів випустила буклети: "Пізнай свій рід", "Чи знаєш хвороби своєї родини", "Успадкування хвороб та талантів". В 2005 р. вийшла монографія "Популяції", в якій подані родоводи видатних діячів науки та культури.

123