головна сторінка
мапа сайту
Контакти
  Про УГТ              Рада УГТ              Члени УГТ              Публікації              Лінки              Форум              Про сайт
 
Розділи
  ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ

  ТЕРИТОРІАЛЬНІ СИМВОЛИ

  МУНІЦИПАЛЬНІ СИМВОЛИ

  ВІЙСЬКОВА СИМВОЛІКА

  РЕЄСТР ОСОБОВИХ СИМВОЛІВ

  КОРПОРАТИВНИЙ ГЕРБІВНИК

  ОРГАНІЗАЦІЙНА СИМВОЛІКА

  ГЕРАЛЬДИКА

  ВЕКСИЛОЛОГІЯ

  ЕМБЛЕМАТИКА

  СФРАГІСТИКА

  ГЕНЕАЛОГІЯ

  КОЛЕКЦІОНЕРСТВО

  НАШІ ПАРТНЕРИ




Сайт розроблено за
фінансової підтримки
Українського державного
центру радіочастот






 

Житниченко Олег Андрійович


* 3.11.1929
† 20.01.2005
 
Біографія
Народився 3 листопада 1930 р. в селі Парасковіївка Артемівського району Донецької області.
У 1947 р. закінчив фабрично-заводське училище в місті Алчевську (Луганська область). Працював в групі столярів на відновленні зруйнованого війною Донбасу спочатку в Алчевську, а згодом на шахті "Ніканор" (нині Зорінськ Луганської області). Йшли роки, зростала майстерність. Головним досягненням його теслярського мистецтва, об'єктом його гордісті була власноручно виконана Луганська виставка пожежної охорони, яка стала одним з пам'ятних місць міста Луганська.
Він дуже любив музику. Самостійно за три місяці освоїв гру на баяні. На якомусь з вечорів його гру почула викладач Луганського музичного училища і запропонувала продовжити його музичну кар'єру. У 1952 р. він став студентом Луганського музичного училища, а з 1956 р., після його закінчення - музикантом в оркестрі Луганського музично-драматичного театру ім. Островського. Олег Андрійович володів двома музичними інструментами контрабасом і баяном. На контрабасі грав в театральному оркестрі, а на баяні акомпанував в танцювальній групі на вечорах і концертах. У гастрольних поїздках по різних містах захопився збиранням значків з гербами, яких купував в кожному місті. Став колекціонером, а з 1966 року членом Всесоюзного товариства коллекціонерів-фалеристів (ВОКФ), а потім - дійсним членом Всеросійського геральдичного товариства.
Член Українського геральдичного товариства з 1998 р.
Його статті з проблем геральдики друкувалися у віснику УГТ "Знак", виданні "Гербовед" і в місцевих періодичних виданнях. Він відстоював позиції сучасної української геральдики, боровся з самодіяльним герботворенням на місцях.
Більше 17 років збирав і досліджував матеріали, пов'язані з геральдикою Луганської області і особливо міста Луганська. Його стаття в газеті "Життя Луганська" (вересень, 2002), опублікована до 207-ї річниці заснування міста, відкрила не тільки раніше невідомі факти створення гербів міста Луганська, але і зробила справжній переворот в історії міста. На підставі геральдичних матеріалів Олег Андрійович зміг підтвердити факт існування в одному із старих районів Луганська Кам'яному Броді забутого міста. І не просто міста, а центру повіту, який мав назву Слов'яносербськ. Він довів, що герб нинішнього Слов'яносербська, що знаходиться за 40 кілометрів від Луганську належить не цьому місту, а тому, втраченому в історії місту Слов'яносербську, у Кам'яному Броді на річці Лугані (нині Кам'янобродський район міста Луганська).
Олег Андрійович дуже серйозно займався дослідженням старих гербів. У 2000 р. в журналі "Гербовед" була опублікована його стаття "Радіоестезія гербів", що викликала великий інтерес на науковій конференції Українського геральдичного товариства у Львові. Методою радіоестезії Олегом Андрійовичем була досліджена працездатність 792 гербів, опублікованих у книзі П. П. фон Вінклера "Герби міст, губерній, областей і посадів Російської імперії". За цю роботу і великий внесок в справу розвитку геральдики науково-популярний журнал "Гербовед" нагородив 23 листопада 2002 р. Житниченка Олега Андрійовича медаллю "За заслуги".
З 1998 р. Олег Андрійович разом із своїм колегою Андрієм Віталійовичем Закорецьким активно займався професійним герботворенням. Цією творчою групою були створені герб Луганської області, герби Кремінського і Міловського районів Луганської області, герби міст Попасної, Рубіжного, Лутугиного, Ровеньок Луганської області і міста Святогірська Донецької області - історичної, природної і духовної перлини не тільки України, але і всього світу. Деякі з цих гербів високо оцінені фахівцями не тільки в нашій країні, але і за її межами. Ним була створена й ціла низка родових гербів.
Високий рівень герботворчого мистецтва, продемонстрованого Олегом Андрійовичем в складених ним гербах, служитиме зразком для його послідовників. Олег Андрійович Житниченко помер 20 січня 2005 р. Похований у Луганську, на Кам'янобродському кладовищі.
Народна мудрість свідчить: "Життя пройти - не поле перейти". І його життя було тому підтвердженням. Всю її без залишку він віддав справі служіння науці геральдики.